1. Словник української мови в 11 томах

ріка

РІКА́, и, ж.

1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів’я до гирла.

Серед села тече ріка. Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (Рудан., Тв., 1959, 68);

Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати (Коцюб., II, 1955, 331);

На четвертий день вітер змінив напрям. «Константин» вийшов у гирло ріки (Тулуб, В степу.., 1964, 265);

*У порівн. Мільйони зір повільним бігом Течуть над нами, мов ріка (Мас., Сорок.., 1957, 220);

// чого, у сполуч. з ім. у род. в. Уживається для образного позначення процесу протікання, розвитку чого-небудь.

А ріка життя все шумить, і піниться, і стогне, і великим напором безконечним несе нові, нові, все нові жертви (Хотк., II, 1966, 329);

Ріки історії багато піску нанесли в його біографію, і сам він, перехилившись, стояв наполовину замулений в легендах (Тич., III, 1957, 43).

∆ Режи́м ріки́ див. режи́м.

◊ Медо́ві[ї] та моло́чні[ї] рі́ки див. медо́вий;

Моло́чні рі́ки й ма́сляні береги́ див. моло́чний;

Поли́тися ріко́ю див. полива́тися.

2. чого, перен. Велика кількість чого-небудь такого, що тече, сиплеться і т. ін.

— Я, моя матінко, ріки сліз вилила — благала: сину, оженися, коханий, оженися! (Вовчок, І, 1955, 220);

Знай: зерна золота ріка І вугілля потоки чорні — Це все рука більшовика, Це Жовтня мускули незборні (Рильський, І, 1956, 187);

// кого, чого, яка. Безперервний великий потік, маса кого-, чого-небудь, що рухається.

Що там за гомін?.. Ах, знаю, знаю, — Се вулицями стугонить Ріка народу (Фр., XIII, 1954, 438);

Дорога підіймалася вище і вище. Попереду в темряві ворушилася, гаркотіла, звиваючись, безкрая людська ріка, що текла не вниз, а насупроти гір (Гончар, III, 1959, 76).

3. у знач. присл. ріко́ю, рі́ками. У великій кількості.

Колись там [у селі] весело було. Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива… (Шевч., II, 1963, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріка — ріка й річка Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу – річкою. Насправді це не так. Російському река відповідає українське річка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. ріка — ріка́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ріки́ Орфографічний словник української мови
  3. ріка — [р'іка] -ки, д. і м. р'іц'і, мн. р'ікие, р'ік дв'і р'іки Орфоепічний словник української мови
  4. ріка — Ріка й річка Дехто помилково думає, що різниця між словами ріка й річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів: велика зватиметься рікою, мала — річкою. Насправді це не так. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. ріка — -и, ж. 1》 Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла. || чого, у сполуч. з ім. у род. в. Уживається для образного позначення процесу, розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ріка — РІКА́, и́, ж. 1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла. Серед села тече ріка. Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (С. Словник української мови у 20 томах
  7. ріка — Глибока річка, як і думка йде спокійно. Мудрий чоловік не вихваляє себе. І великі річки впадають до моря. І великі діла губляться перед більшими від них. Добра ріка з поточинами. Про добру і дружну сім'ю. Прудка ріка береги ломить. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. ріка — Природний водний потік, який постає з джерел чи випливає з оз., болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів у басейні; розрізняють р. сталі й сезонні, гірські та рівнинні. Універсальний словник-енциклопедія
  9. ріка — кров (рі́ками) ллє́ться (тече́) / полила́ся (потекла́) чия і без додатка. Гинуть люди. — На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер); Для чого ллється словацька кров тут, на Поліссі, в горах Кавказу чи на берегах Волги?... Фразеологічний словник української мови
  10. ріка — ПОТІ́К (велика кількість, маса когось, чогось, що рухається в одному напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ХВИ́ЛЯ, РІКА́. Тепер уже не потік, а ціла ріка людей лилася по вулиці, провулках, майданах (М. Словник синонімів української мови
  11. ріка — Ріка́, -ки́, -ці́; рі́ки, рік Правописний словник Голоскевича (1929 р.)