ріка
кров (рі́ками) ллє́ться (тече́) / полила́ся (потекла́) чия і без додатка. Гинуть люди. — На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер); Для чого ллється словацька кров тут, на Поліссі, в горах Кавказу чи на берегах Волги? (І. Головченко і О. Мусієнко); Горить Корсунь, горить Канів .. чорним шляхом запалало, І кров полилася (Т. Шевченко); Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі... Воскреснуть правда і любов, зберуть докупи всі народи, Не потече вже більше кров (П. Грабовський).
ли́тися / поли́тися рі́чкою (річка́ми, ріко́ю і т. ін.), зі сл. горі́лка, вино́ і т. ін. Затрачатися, використовуватися і т. ін. у великій кількості. Весілля було пишне та бучне..; горілка річкою лилася… (Панас Мирний); Забахкали затички, полилось рікою дороге вино (І. Нечуй-Левицький); // зі сл. хліб, зерно і т. ін. Надходити у великій кількості. І полився рікою хліб на станцію (В. Минко).
медо́ві та моло́чні рі́ки, нар.-поет. Повний достаток, благополуччя. Україна — це тихії води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки (С. Васильченко).
моло́чні рі́ки і киселе́ві (ма́сляні) береги́. Заможне, повне достатку, безтурботне життя. — Хай тобі сняться молочні ріки і масляні береги (С. Добровольський).
Значення в інших словниках
- ріка — ріка й річка Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу – річкою. Насправді це не так. Російському река відповідає українське річка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- ріка — ріка́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ріки́ Орфографічний словник української мови
- ріка — [р'іка] -ки, д. і м. р'іц'і, мн. р'ікие, р'ік дв'і р'іки Орфоепічний словник української мови
- ріка — Ріка й річка Дехто помилково думає, що різниця між словами ріка й річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів: велика зватиметься рікою, мала — річкою. Насправді це не так. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- ріка — -и, ж. 1》 Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла. || чого, у сполуч. з ім. у род. в. Уживається для образного позначення процесу, розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ріка — РІКА́, и́, ж. 1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла. Серед села тече ріка. Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (С. Словник української мови у 20 томах
- ріка — Глибока річка, як і думка йде спокійно. Мудрий чоловік не вихваляє себе. І великі річки впадають до моря. І великі діла губляться перед більшими від них. Добра ріка з поточинами. Про добру і дружну сім'ю. Прудка ріка береги ломить. Приповідки або українсько-народня філософія
- ріка — Природний водний потік, який постає з джерел чи випливає з оз., болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів у басейні; розрізняють р. сталі й сезонні, гірські та рівнинні. Універсальний словник-енциклопедія
- ріка — ПОТІ́К (велика кількість, маса когось, чогось, що рухається в одному напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ХВИ́ЛЯ, РІКА́. Тепер уже не потік, а ціла ріка людей лилася по вулиці, провулках, майданах (М. Словник синонімів української мови
- ріка — Ріка́, -ки́, -ці́; рі́ки, рік Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ріка — РІКА́, и, ж. 1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів’я до гирла. Серед села тече ріка. Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах