ріка
ріка й річка
Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу – річкою. Насправді це не так. Російському река відповідає українське річка. Незалежно від того, яка вона завдовжки і завширшки. “Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка” (Петро Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий. А коли треба вживати слово ріка? Коли вдаємося до врочистого стилю, щоб передати піднесений настрій або тон поважності чи статечності, як це бачимо в перекладі Миколи Зерова з Овідія: “Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки”.
Річище й русло. Слова, що виступають синонімами і в прямому, і в переносному розуміннях. Порівняймо використання їх у значенні “заглиблення в грунті, по якому текла або тече вода”: “Шевченко ішов навпростець, вгадуючи річище” (Зінаїда Тулуб), “Дніпро затопив усі протоки й старі русла” (Юрій Яновський). Так само це й “напрям, шлях розвитку”: “Наша література, наше мистецтво течуть правильним річищем і дадуть вицвіт нечуваної сили й краси” (Максим Рильський).
Шкода лише, що останнім часом засоби масової інформації іменника річище майже не вживають, усюди чуємо й читаємо тільки русло з неправильним наголосом на першому складі: “Розмову перевели в інше русло” і под. А треба навпаки – віддавати перевагу саме річищу як оригінальному витворові української мови.
Значення в інших словниках
- ріка — ріка́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ріки́ Орфографічний словник української мови
- ріка — [р'іка] -ки, д. і м. р'іц'і, мн. р'ікие, р'ік дв'і р'іки Орфоепічний словник української мови
- ріка — Ріка й річка Дехто помилково думає, що різниця між словами ріка й річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів: велика зватиметься рікою, мала — річкою. Насправді це не так. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- ріка — -и, ж. 1》 Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла. || чого, у сполуч. з ім. у род. в. Уживається для образного позначення процесу, розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ріка — РІКА́, и́, ж. 1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла. Серед села тече ріка. Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (С. Словник української мови у 20 томах
- ріка — Глибока річка, як і думка йде спокійно. Мудрий чоловік не вихваляє себе. І великі річки впадають до моря. І великі діла губляться перед більшими від них. Добра ріка з поточинами. Про добру і дружну сім'ю. Прудка ріка береги ломить. Приповідки або українсько-народня філософія
- ріка — Природний водний потік, який постає з джерел чи випливає з оз., болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів у басейні; розрізняють р. сталі й сезонні, гірські та рівнинні. Універсальний словник-енциклопедія
- ріка — кров (рі́ками) ллє́ться (тече́) / полила́ся (потекла́) чия і без додатка. Гинуть люди. — На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер); Для чого ллється словацька кров тут, на Поліссі, в горах Кавказу чи на берегах Волги?... Фразеологічний словник української мови
- ріка — ПОТІ́К (велика кількість, маса когось, чогось, що рухається в одному напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ХВИ́ЛЯ, РІКА́. Тепер уже не потік, а ціла ріка людей лилася по вулиці, провулках, майданах (М. Словник синонімів української мови
- ріка — Ріка́, -ки́, -ці́; рі́ки, рік Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ріка — РІКА́, и, ж. 1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів’я до гирла. Серед села тече ріка. Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах