закон

рос. закон

ухвалений у встановленому конституцією порядку нормативний акт найвищого органу державної влади, що регулює найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо актів інших державних органів. На основі 3. і на їхнє виконання видаються підзаконні акти. Право скасування або зміни 3. мають лише законодавчі органи. В Україні право ухвалювати 3. належить Верховній Раді України. Слід відрізняти юридичні 3. від економічних З., що мають об'єктивний, загальний характер і діють незалежно від рішень органів влади (закони попиту, пропозиції, грошового обігу та ін.).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закон — (англ. low) нормативний акт, прийнятий вищим органом державної влади у встановленому конституцією порядку. Має вищу юридичну силу стосовно інших нормативних актів (указів, постанов тощо). Економічний словник
  2. закон — зако́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. закон — Зако́н: — закон; чернечий орден [II] — тут: чернечий орден [33] Словник з творів Івана Франка
  4. закон — (урядовий) ДЕКРЕТ, УКАЗ; (основний) ІД. конституція; (поведінки) правило, норма; (узаконені правила) положення; (весільний) звичай, обряд; (життя) закономірність; ЖМ. принцип, догма, аксіома; ОК. неминучість. Словник синонімів Караванського
  5. закон — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер.. Словник синонімів української мови
  6. закон — 1. Необхідний, суттєвий, постійно повторюваний взаємозв’язок явищ реального світу, що визначає етапи і форми процесу становлення, розвитку явищ природи, суспільства і духовної культури. Розрізняють З.: загальні, специфічні, універсальні. Словник із соціальної роботи
  7. закон — В англійській мові слово law має два цілковито різних значення. По-перше, воно означає встановлення нормативного порядку в справах розумних істот (закон країни, моральні закони, закон Божий, правила гри в гольф); по-друге... Енциклопедія політичної думки
  8. закон — Віра, релігія Словник застарілих та маловживаних слів
  9. закон — -у, ч. 1》 про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. || тільки одн., без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. закон — Зако́н, -ну, -нові, в -ні; -ко́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. закон — ЗАКО́Н, у, ч. 1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загально обов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  12. закон — зако́н не пи́саний кому, для кого. Хто-небудь не рахується з існуючими нормами, правилами поведінки, моралі, нехтує будь-якими зауваженнями. Дурням закон не писаний! (Укр.. присл..); Для багатьох наших технократів закон не писаний. Фразеологічний словник української мови
  13. закон — [закон] -ну, м. (ў) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  14. закон — Закон, -ну м. 1) Зародышъ. Конст. у. там його й закону нема. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Конст. у. 2) Загонь. Де ж такий закон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк. 3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Словник української мови Грінченка
  15. закон — див. брунька Словник синонімів Вусика
  16. закон — Добрий дбає про закони для своєї оборони. Добрий не робить нічого лихого, тому й законів не потребує. Закон — павутина, де муха плутається, а джміль пролітає. Малих злочинців карають, а великі уходять безкарно. Як війна шаліє, то закон німіє. Приповідки або українсько-народня філософія
  17. закон — Нормативний акт загального характеру, обов'язковий для усіх громадян, ухвалений у визначеному порядку парламентом. Універсальний словник-енциклопедія
  18. закон — див. закон і хаос Філософський енциклопедичний словник