закон

ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер.. наука так швидко пішла вперед і довела закони, на яких тримається всесвіт (Григорій Тютюнник); Сутність відкриття є гранично ясне розуміння індивідом дій абсолютної необхідності в природі (з журналу).

ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст. (загальноприйняте, перев. суворо дотримуване); ПРИ́НЦИП, ДЕВІ́З (основне, особливо важливе для однієї людини або групи, організації). Таке моє давнє правило: не шкодувати за тим, чого не можна повернути (О. Гуреїв); Частенько буває так, що своїх власних гадок і засад хлопець-підліток не встиг іще виробити (А. Кримський); Допоможеш чимось кращим виявити себе навіть такому, що ніяких етичних норм не визнавав (О. Гончар); Ніби й пора вставати, бо лекції за шкільними приписами починаються о восьмій (Д. Бедзик); Автор смикає свого героя за ниточку, і все робиться так, як належить за банальними прописами (С. Журахович); На весь гуртожиток, можливо, Було матраців тих із п'ять, На них блаженно та щасливо Начальство мало право спать, Бородані із старших курсів. Це заведенція така (С. Воскрекасенко); Коли трохи оклигав (Сивоок) з дороги, зазнайомився з усіма монастирськими регулами, то йому стало так страшно, немов ось завтра-позавтра мав умерти (П. Загребельний); Глянула я на старців, та аж тоді згадала, що я ніякої милостини не подала старцям, як слід по закону (І. Нечуй-Левицький); Віра злякано говорила про Поліщука, бо той не визнавав батька її, Вірину тітку та ігнорував багато заповідей, обов'язкових у селі-меморіалі (В. Коротич); Це був командувач, створений революцією, і він стояв на височині вимог військового мистецтва (Ю. Яновський); (Мартіан:) Дозволь покликати моїх дітей, сам розпитай їх про науку віри, я їх учив, як наш канон велить (Леся Українка); (Василь:) Скасуйте їх, скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих і бідних, на можних та безможних (Панас Мирний); Навіть Горобець заявив про свою незгоду з принципами старого активу (І. Микитенко); Шевченко, куди б його не закинула доля.., — завжди він був вірний своєму девізу: не каятися, не гнути шиї перед царями (П. Тичина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закон — Зако́н: — закон; чернечий орден [II] — тут: чернечий орден [33] Словник з творів Івана Франка
  2. закон — зако́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. закон — див. брунька Словник синонімів Вусика
  4. закон — 1. Необхідний, суттєвий, постійно повторюваний взаємозв’язок явищ реального світу, що визначає етапи і форми процесу становлення, розвитку явищ природи, суспільства і духовної культури. Розрізняють З.: загальні, специфічні, універсальні. Словник із соціальної роботи
  5. закон — (урядовий) ДЕКРЕТ, УКАЗ; (основний) ІД. конституція; (поведінки) правило, норма; (узаконені правила) положення; (весільний) звичай, обряд; (життя) закономірність; ЖМ. принцип, догма, аксіома; ОК. неминучість. Словник синонімів Караванського
  6. закон — В англійській мові слово law має два цілковито різних значення. По-перше, воно означає встановлення нормативного порядку в справах розумних істот (закон країни, моральні закони, закон Божий, правила гри в гольф); по-друге... Енциклопедія політичної думки
  7. закон — [закон] -ну, м. (ў) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  8. закон — -у, ч. 1》 про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. || тільки одн., без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. закон — Добрий дбає про закони для своєї оборони. Добрий не робить нічого лихого, тому й законів не потребує. Закон — павутина, де муха плутається, а джміль пролітає. Малих злочинців карають, а великі уходять безкарно. Як війна шаліє, то закон німіє. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. закон — Віра, релігія Словник застарілих та маловживаних слів
  11. закон — (англ. low) нормативний акт, прийнятий вищим органом державної влади у встановленому конституцією порядку. Має вищу юридичну силу стосовно інших нормативних актів (указів, постанов тощо). Економічний словник
  12. закон — Нормативний акт загального характеру, обов'язковий для усіх громадян, ухвалений у визначеному порядку парламентом. Універсальний словник-енциклопедія
  13. закон — зако́н не пи́саний кому, для кого. Хто-небудь не рахується з існуючими нормами, правилами поведінки, моралі, нехтує будь-якими зауваженнями. Дурням закон не писаний! (Укр.. присл..); Для багатьох наших технократів закон не писаний. Фразеологічний словник української мови
  14. закон — див. закон і хаос Філософський енциклопедичний словник
  15. закон — Зако́н, -ну, -нові, в -ні; -ко́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. закон — ЗАКО́Н, у, ч. 1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загально обов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  17. закон — рос. закон ухвалений у встановленому конституцією порядку нормативний акт найвищого органу державної влади, що регулює найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо актів інших державних органів. На основі... Eкономічна енциклопедія
  18. закон — Закон, -ну м. 1) Зародышъ. Конст. у. там його й закону нема. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Конст. у. 2) Загонь. Де ж такий закон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк. 3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Словник української мови Грінченка