1. Словник української мови Грінченка

закон

Закон, -ну

м.

1) Зародышъ. Конст. у. там його й закону нема. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Конст. у.

2) Загонь. Де ж такий закон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк.

3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Хитрий закон, що не зна ні чорт, ні піп, ні дякон. посл. Аф. 419. Князь ісповідував православну віру і кріпко тримався свого закону. Стор. МПр. 69. Поховали громадою, як слід, по закону. Шевч. 32. Як раз по нашому закону пред нею шапочку ізняв. Котл. Ен. ІІІ. 56. Ждіть від нас людей по закону увечері. Кв. Драм. 173. в зако́н увести: а) Сочетать законнымъ бракомъ. Нехай нас звінчає, та тогді вже явимось до матері. Вона, побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати. Кв. І. 219. б) Окрестить. Вже три дні, як дитина не хрещена... Не дай, Боже, якого случаю — і вмре не введена в закон. Мир. ХРВ. 23. у закон уступити. Вступить въ законный бракъ. Маркев. 114. см. еще закін.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закон — Зако́н: — закон; чернечий орден [II] — тут: чернечий орден [33] Словник з творів Івана Франка
  2. закон — зако́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. закон — див. брунька Словник синонімів Вусика
  4. закон — 1. Необхідний, суттєвий, постійно повторюваний взаємозв’язок явищ реального світу, що визначає етапи і форми процесу становлення, розвитку явищ природи, суспільства і духовної культури. Розрізняють З.: загальні, специфічні, універсальні. Словник із соціальної роботи
  5. закон — (урядовий) ДЕКРЕТ, УКАЗ; (основний) ІД. конституція; (поведінки) правило, норма; (узаконені правила) положення; (весільний) звичай, обряд; (життя) закономірність; ЖМ. принцип, догма, аксіома; ОК. неминучість. Словник синонімів Караванського
  6. закон — В англійській мові слово law має два цілковито різних значення. По-перше, воно означає встановлення нормативного порядку в справах розумних істот (закон країни, моральні закони, закон Божий, правила гри в гольф); по-друге... Енциклопедія політичної думки
  7. закон — [закон] -ну, м. (ў) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  8. закон — -у, ч. 1》 про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. || тільки одн., без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. закон — Добрий дбає про закони для своєї оборони. Добрий не робить нічого лихого, тому й законів не потребує. Закон — павутина, де муха плутається, а джміль пролітає. Малих злочинців карають, а великі уходять безкарно. Як війна шаліє, то закон німіє. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. закон — Віра, релігія Словник застарілих та маловживаних слів
  11. закон — (англ. low) нормативний акт, прийнятий вищим органом державної влади у встановленому конституцією порядку. Має вищу юридичну силу стосовно інших нормативних актів (указів, постанов тощо). Економічний словник
  12. закон — Нормативний акт загального характеру, обов'язковий для усіх громадян, ухвалений у визначеному порядку парламентом. Універсальний словник-енциклопедія
  13. закон — зако́н не пи́саний кому, для кого. Хто-небудь не рахується з існуючими нормами, правилами поведінки, моралі, нехтує будь-якими зауваженнями. Дурням закон не писаний! (Укр.. присл..); Для багатьох наших технократів закон не писаний. Фразеологічний словник української мови
  14. закон — див. закон і хаос Філософський енциклопедичний словник
  15. закон — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер.. Словник синонімів української мови
  16. закон — Зако́н, -ну, -нові, в -ні; -ко́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  17. закон — ЗАКО́Н, у, ч. 1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загально обов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  18. закон — рос. закон ухвалений у встановленому конституцією порядку нормативний акт найвищого органу державної влади, що регулює найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо актів інших державних органів. На основі... Eкономічна енциклопедія