закон
зако́н
-у, ч.
1》 про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу.
|| тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві.
|| у знач. присудка, перен. Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання.
Закон Божий — у школі – спеціальна дисципліна, що вивчає основи православного віровчення.
Закон вартості — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєво сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції. **
Закон попиту і пропозиції — особливий економічний закон, який виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в даний час пропонує виробник.
Іменем закону — владою, наданою чинним законодавством.
Поза законом бути (перебувати і т. ін.) — бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів.
Сухий закон — заборона вживати алкогольні напої.
2》 кого, чого, чий і без додатка. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки.
|| Звичай, обряд.
Закони Ману — пам'ятка давньоіндійського права; збірник наказів та правил, які регламентують поведінку індійця у приватному та громадському житті.
3》 чого, перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи.
Закон підлості жарт., розм. — переважна реалізація гіршого з двох можливих варіантів.
4》 чого і без додатка. Об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність (у 2 знач.).
|| Основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв'язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у природі або суспільстві.
|| Що-небудь неминуче, незаперечне, що є виявом певної закономірності.
Закон великих чисел — закон, згідно з яким загальна закономірність не може бути виявлена на основі частинних проявів, випадків, а лише на основі великої кількості спостережень, що виключають випадкові чинники.
Закон збереження енергії — один з основних законів природознавства, згідно з яким енергія не виникає з нічого і не зникає безслідно, а тільки перетворюється з одного виду на інший в еквівалентних кількостях.
5》 Сукупність догм (основних положень) якої-небудь релігії, віровчення.
Закон брати; У закон уступати , заст. — а) брати шлюб, вінчатися з ким-небудь; б) приймати постриг, стригтися в ченці (черниці).
Значення в інших словниках
- закон — Зако́н: — закон; чернечий орден [II] — тут: чернечий орден [33] Словник з творів Івана Франка
- закон — зако́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- закон — див. брунька Словник синонімів Вусика
- закон — 1. Необхідний, суттєвий, постійно повторюваний взаємозв’язок явищ реального світу, що визначає етапи і форми процесу становлення, розвитку явищ природи, суспільства і духовної культури. Розрізняють З.: загальні, специфічні, універсальні. Словник із соціальної роботи
- закон — (урядовий) ДЕКРЕТ, УКАЗ; (основний) ІД. конституція; (поведінки) правило, норма; (узаконені правила) положення; (весільний) звичай, обряд; (життя) закономірність; ЖМ. принцип, догма, аксіома; ОК. неминучість. Словник синонімів Караванського
- закон — В англійській мові слово law має два цілковито різних значення. По-перше, воно означає встановлення нормативного порядку в справах розумних істот (закон країни, моральні закони, закон Божий, правила гри в гольф); по-друге... Енциклопедія політичної думки
- закон — [закон] -ну, м. (ў) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- закон — Добрий дбає про закони для своєї оборони. Добрий не робить нічого лихого, тому й законів не потребує. Закон — павутина, де муха плутається, а джміль пролітає. Малих злочинців карають, а великі уходять безкарно. Як війна шаліє, то закон німіє. Приповідки або українсько-народня філософія
- закон — Віра, релігія Словник застарілих та маловживаних слів
- закон — (англ. low) нормативний акт, прийнятий вищим органом державної влади у встановленому конституцією порядку. Має вищу юридичну силу стосовно інших нормативних актів (указів, постанов тощо). Економічний словник
- закон — Нормативний акт загального характеру, обов'язковий для усіх громадян, ухвалений у визначеному порядку парламентом. Універсальний словник-енциклопедія
- закон — зако́н не пи́саний кому, для кого. Хто-небудь не рахується з існуючими нормами, правилами поведінки, моралі, нехтує будь-якими зауваженнями. Дурням закон не писаний! (Укр.. присл..); Для багатьох наших технократів закон не писаний. Фразеологічний словник української мови
- закон — див. закон і хаос Філософський енциклопедичний словник
- закон — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер.. Словник синонімів української мови
- закон — Зако́н, -ну, -нові, в -ні; -ко́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- закон — ЗАКО́Н, у, ч. 1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загально обов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- закон — рос. закон ухвалений у встановленому конституцією порядку нормативний акт найвищого органу державної влади, що регулює найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо актів інших державних органів. На основі... Eкономічна енциклопедія
- закон — Закон, -ну м. 1) Зародышъ. Конст. у. там його й закону нема. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Конст. у. 2) Загонь. Де ж такий закон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк. 3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Словник української мови Грінченка