натуралізація

рос. натурализация

правовий акт і порядок набуття громадянства іншої країни. Н. регулює законодавство кожної країни, встановлюючи передумови та процедури. Залежно від Імміграційної політики країни, Н. є актом добровільним та індивідуальним на відміну від колективної зміни громадянства усім населенням у зв'язку зі зміною територіальної суверенності; винятком може бути індивідуальна оптація окремих осіб лишитися у старому громадянстві. Під час існування окремого українського громадянства у 1917-1923 рр. українські державні органи регулювали Н. власними законами. У подальшому набуття радянського громадянства на території України надавалося актом Президії Верховної Ради СРСР або республіки. В незалежній Україні Н. здійснюється на основі чинного законодавства. Н. є важливим чинником інтегрування емігрантів у суспільну й політичну структуру країн їхнього поселення. Перед Першою світовою війною українські емігранти в Північну і Південну Америку, Канаду та інші країни приймали нове громадянство лише зрідка (20-25%), але пізніше прийняття місцевого громадянства стало масовим. Поштовхом до цього, крім інших мотивів, є можливість брати участь у політичному житті. В США, Канаді, напр., для натуралізації ви емігрантів вимагається п'ять років перебування в даній країні, знання мови, основних понять про устрій тощо. Акт Н. в них відбувається перед судом, де заслуховується заява про бажання стати громадянином цієї країни. При цьому в Канаді натуралізований громадянин рівноправний з народженим, у США — не цілком рівноправний (напр., не може бути обраний на деякі найвищі урядові посади). Європейські країни мають гостріші вимоги щодо Н., політичне не зацікавлені інтегрувати емігрантів у власні суспільства.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натуралізація — Вживання нового для даного угруповання виду, супроводжується адаптацією цього виду до нових умов існування. Словник термінів з агрофітоценології
  2. натуралізація — натураліза́ція (франц. naturalisation, від лат. naturalis – природний) надання державою свого громадянства особам, що мають громадянство іншої країни або зовсім його не мають. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. натуралізація — -ї, ж. 1》 політ., юр. Надання прав громадянства даної країни особам, що не мають громадянства або мають громадянство іншої країни. Натуралізація господарства ек. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. натуралізація — НАТУРАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж., політ., юр. Надання прав громадянства даної країни особам, що не мають громадянства або мають громадянство іншої країни. ∆ Натураліза́ція господа́рства (господа́рських проце́сів), ек. Словник української мови в 11 томах
  5. натуралізація — НАТУРАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж., політ., юр. 1. Надання прав громадянства даної країни особам, що їх не мають або іноземцям. Дуже важливо, щоб представники служби еміграції і натуралізації мали зв'язок з представниками правоохоронних органів... Словник української мови у 20 томах
  6. натуралізація — натураліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. натуралізація — Натураліза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)