стандарт

рос. стандарт

1. Затверджений відповідними державними органами зразок, еталон предмета, який береться за основу для зіставлення з іншими аналогічними зразками. При відхиленні вироблених товарів від стандартних вони визначаються як нестандартні, неякісні і втрачають споживну і цінову вартість. 2. Затверджений органами державної влади норматив-но-технічний документ, що визначає загальні характеристики, параметри і споживні нормативні якості товарів, яким мають відповідати товари, представлені на ринку. С. розробляється як на матеріальні предмети (продукцію, зразок речовини і т.д.), так і на норми, правила і вимоги до об'єктів організаційно-методичного і загально-технічного характеру. Розрізняють С. міжнародні, державні, галузеві та С. підприємств.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стандарт — станда́рт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стандарт — (мови) норма; (мислення) п. стереотип; П. трафарет, шабл|ь|он, штамп. Словник синонімів Караванського
  3. стандарт — [стандарт] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. стандарт — Зразок, взірець, мирило, приклад, усталень, див. штандарт Словник чужослів Павло Штепа
  5. стандарт — (англ. standard — норма, зразок, мірило) — 1. Тридцятидвотактові пісні, що поділяються на восьмитактові періоди (ААВА). Пісні С. ввійшли у практику джазового виконавства і використовуються як теми для імпровізацій. Словник-довідник музичних термінів
  6. стандарт — СТАНДА́РТ, у, ч. 1. Прийнятий тип виробів, що відповідає певним вимогам своєю якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, розміром, вагою і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  7. стандарт — (англ. standart) 1. зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів. 2. нормативнотехнічний документ, який встановлює одиниці величини, терміни та їхні визначення, вимоги до продукції та виробничих процесів. Економічний словник
  8. стандарт — -у, ч. 1》 Норма, зразок, мірило. 2》 Прийнятий тип виробів, що відповідає певним вимогам своєю якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, розміром, вагою і т. ін. || Загальноприйнятий взірець у мові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. стандарт — станда́рт (англ. standard) 1. Норма, зразок, мірило. 2. Прийнятий тип виробів, що відповідає певним вимогам за якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, вагою, розміром, об’ємом тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. стандарт — Засада, правило, взірець, найчастіше технічний або техніко-правовий документ, який є результатом стандартизації; встановлює постійні основи діяльності або характерні риси виробів, процесів та послуг для загального і постійного користування; розрізняють... Універсальний словник-енциклопедія
  11. стандарт — ШАБЛОН (загальноприйнятий або визнаний зразок, позбавлений індивідуальності, сліпо наслідуваний), ЗАГА́ЛЬНИК, ШТАМП, СТАНДА́РТ, ТРАФАРЕ́Т, СТЕРЕОТИ́П, РУТИ́НА (слідування шаблону); БАНА́ЛЬНІСТЬ, ТРЮЇЗМ книжн. Словник синонімів української мови
  12. стандарт — Станда́рт, -ту; -да́рти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. стандарт — СТАНДА́РТ, у, ч. 1. Прийнятий тип виробів, що відповідає певним вимогам своєю якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, розміром, вагою і т. ін. Словник української мови в 11 томах