атеїзм

АТЕЇЗМ (від грецьк. α — заперечна частка; τεος — Бог, дослівно — безбожжя) — термін для характеристики таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхідності апелювати до надприродного. Протягом історії зміст поняття А. змінювався й був пов'язаний не лише з еволюцією релігії, а насамперед з розвитком виробництва, удосконаленням суспільних відносин, розвитком наукового пізнання взагалі. Історичний розвиток А. відображає звільнення людини від панування над нею стихійних сил природи і суспільства. А. не тотожний різним формам критики релігії, хоча в минулому подеколи й був пов'язаний з ними. Водночас А. не тотожний і антитеїзму. Якщо він і є супутником релігії, то не тому, що без неї не може існувати, а тому, що витлумачує ті самі, що й вона, проблеми взаємодії людини і світу. А. як форма філософського освоєння світу цікавить не стільки онтологічний чи гносеологічний, скільки індивідуально-практичний аспект відношення людини до світу, зокрема питання про те, чи вільна людина у своїй діяльності, а чи вона знаходиться під абсолютним впливом необхідності. Розкриваючи діяльну сутність людини, відображаючи факт утвердження її в своєму дійсному бутті, формуючи у неї адекватне уявлення про саму себе як частину природи і суспільства, як творчу, діяльну істоту, що вирішує проблеми свого буття без опори на надприродні сили, А. постає, відтак, як специфічна форма людинознавства. Соціальний зміст А. полягає не у звільненні свідомості людей від релігійних уявлень, а в утвердженні людини в такому бутті, яке виключає необхідність звернення її до надприродних сил тоді і там, де вона діє сама. А. зорієнтовує людину на свідомий контроль за всіма процесами своєї життєдіяльності.

А. Колодний

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атеїзм — Доктрина чи життєва позиція, що заперечує існування Бога, релігійна байдужість; проголошувана найчастіше прихильниками матеріалістичної філософії (Л. Фойєрбах, К. Маркс, З. Фройд). Універсальний словник-енциклопедія
  2. атеїзм — -у, ч. Заперечення існування Бога; відмова від релігійних вірувань; безбожність, безвір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. атеїзм — Заперечення існування Бога і пов’язане з цим заперечення релігії. англ. atheism; нім. Atheismus m=; угор. ateizmus; рос. атеизм. Словник із соціальної роботи
  4. атеїзм — Безвір'я, безбожжя, безбожність, невір'я, богоборство, безбожництво; рел. гересь, єресь, блюзнірство. Словник синонімів Караванського
  5. атеїзм — атеї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. атеїзм — Атеї́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. атеїзм — АТЕЇ́ЗМ, у, ч. Система філософських і наукових поглядів і переконань, що заперечують існування Бога, всього надприродного (духів, потойбічного світу і т. ін.); відмова від релігійних вірувань; безбожність, безвір'я. Словник української мови у 20 томах
  8. атеїзм — Безбожництво, безувірство, невірство, (див. противн. теїзм) Словник чужослів Павло Штепа
  9. атеїзм — (від а... і грец. θεός – бог) безбожність, усвідомлення марновірності релігії, заперечення й теоретичне спростування її уявлень. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. атеїзм — АТЕЇ́ЗМ, у, ч. Заперечення існування бога; відмова від релігійних вірувань; безбожність, безвір’я. Наша пропаганда необхідно включав і пропаганду атеїзму.. Словник української мови в 11 томах
  11. атеїзм — АТЕЇ́ЗМ (заперечування існування бога), БЕЗБО́ЖНІСТЬ, БЕЗВІ́Р'Я, БЕЗБО́ЖНИЦТВО, БЕЗВІ́РСТВО рідко, БЕЗБО́ЖЖЯ рідко. Ні релігія, ні атеїзм самі по собі не роблять людину моральною (з журналу)... Словник синонімів української мови