безсмертя
БЕЗСМЕРТЯ — ідея, що окреслює можливість існування особистості після смерті, безпосередньо чи в пам'яті нащадків (через творення вчинків або культурних артефактів). Ідея Б. — світоглядна основа більшості релігій і низки філософських систем. У сучасній культурі поняття "Б." є суперечливим і змінюється залежно від типу світопереживання. У межах стихійно-родового типу світопереживання Б. вбачається у продовженні роду; у межах духовно-творчого — у культурній сфері (творче Б.); представники духовно-містичного світопереживання розглядають Б. як самоусвідомлення та самопізнання; у відкрито-особистісному (поліцентричному) типі світопереживання існує тенденція до об'єднання його різних варіантів. На основі стихійно-родового, духовно-творчого та духовно-містичного типів світопереживання розгортаються натуралістична, культурологічна та спіритуалістична (містико-ідеалістична) парадигми Б. Між ними виникає суперечність, що може переходити в антагонізм, коли протилежні погляди кваліфікуються як онтологічно хибні та морально негативні О. собливістю персоналістичної парадигми (як наслідку відкрито-особистісного типу світопереживання) є те, що вона створює можливість синтетичного розв'язання міжпарадигмальних суперечностей у розумінні Б. З позицій персоналістичної парадигми йдеться про Б. особистості і виокремлюються такі його вияви: через продовження роду та власного біологічного життя, творче Б., Б. самотворення. Вони можуть бути раціонально доведені або спростовані з однаковою ймовірністю. Прийняття чи заперечення певного вияву Б. є результатом етико-екзистенційного вибору кожної людини. Унікальність і неповторність внутрішнього світу людини дозволяють їй вийти за межі ситуації смерті — частково або в усій екзистенційній повноті. Б. особистості екзистенційно поєднане з феноменом любові. Завдяки любові відбувається постійне відновлення людського роду, створення артефактів культури, які передаються від покоління до покоління. Реалізується Б. особистості як самотворення та співтворення. Б. співтворення поєднує як екзистенційно-особистісний, так і екзистенційно-комунікативний аспекти людського буття.
С. Крилова
Значення в інших словниках
- безсмертя — безсме́ртя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- безсмертя — Невмирущість, безсмертність, життя вічне, нетлінність; П. вічність, віковічність, У ФР. безвік. Словник синонімів Караванського
- безсмертя — -я, с. 1》 Вічне існування, вічне життя. 2》 Вічне існування в пам'яті людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безсмертя — БЕЗСМЕ́РТЯ, я, с. 1. Вічне існування, вічне життя. Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- безсмертя — Безсмертність, невмирущість, несмертельність, несмертність Словник синонімів Вусика
- безсмертя — СЛА́ВА (загальне визнання кого-, чого-небудь як знаменитого, авторитетного і т. ін.), ІМ'Я́ з означ.; ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ, СЛАВНОЗВІ́СНІСТЬ, ПРОСЛА́ВА (широка, особлива популярність); ЛА́ВРИ мн. (як символ слави); БЕЗСМЕ́РТЯ уроч. Словник синонімів української мови
- безсмертя — Безсме́ртя, -тя, -тю, -тям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безсмертя — БЕЗСМЕ́РТЯ, я, с. 1. Вічне існування, вічне життя. Нам треба жити, а не надіятись на безсмертя, тоді тільки ми почуваємо себе і великими, і безсмертними (Л. Укр., III, 1952, 703). 2. Вічне існування в пам’яті людей. Дарма! Нехай умру, та думка не умре!... Словник української мови в 11 томах