1. Словник української мови в 11 томах

безсмертя

БЕЗСМЕ́РТЯ, я, с.

1. Вічне існування, вічне життя.

Нам треба жити, а не надіятись на безсмертя, тоді тільки ми почуваємо себе і великими, і безсмертними (Л. Укр., III, 1952, 703).

2. Вічне існування в пам’яті людей.

Дарма! Нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить (Л. Укр., І, 1951, 118);

Тарас Шевченко увійшов в історію нашої й світової літератури як поет — і як поет здобув собі безсмертя (Рильський, III, 1955, 252);

Схопили діда німці. Що вже вони старого мучили й катували.. Дід не похитнувся. Колишній наймит, вихований колгоспним ладом, увійшов у безсмертя, як Людина з великої літери (Ю. Янов., II, 1954, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсмертя — безсме́ртя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. безсмертя — Невмирущість, безсмертність, життя вічне, нетлінність; П. вічність, віковічність, У ФР. безвік. Словник синонімів Караванського
  3. безсмертя — -я, с. 1》 Вічне існування, вічне життя. 2》 Вічне існування в пам'яті людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безсмертя — БЕЗСМЕ́РТЯ, я, с. 1. Вічне існування, вічне життя. Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. безсмертя — Безсмертність, невмирущість, несмертельність, несмертність Словник синонімів Вусика
  6. безсмертя — БЕЗСМЕРТЯ — ідея, що окреслює можливість існування особистості після смерті, безпосередньо чи в пам'яті нащадків (через творення вчинків або культурних артефактів). Ідея Б. — світоглядна основа більшості релігій і низки філософських систем. Філософський енциклопедичний словник
  7. безсмертя — СЛА́ВА (загальне визнання кого-, чого-небудь як знаменитого, авторитетного і т. ін.), ІМ'Я́ з означ.; ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ, СЛАВНОЗВІ́СНІСТЬ, ПРОСЛА́ВА (широка, особлива популярність); ЛА́ВРИ мн. (як символ слави); БЕЗСМЕ́РТЯ уроч. Словник синонімів української мови
  8. безсмертя — Безсме́ртя, -тя, -тю, -тям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)