контекст

КОНТЕКСТ — у найширшому значенні — сукупність деяких обставин, від яких залежить значення або сенс будь-якого знака, вислову, тексту, дії. У випадку словесних знаків (будь-яких висловів та текстів) розрізняють лінгвістичний та позалінгвістичний (ситуативний) К. Лінгвістичний К. — це текст, який оточує будь-який вислів (слово, фразу, частину тексту), що впливає на значення даного вислову. Коли говорять, що в даному К. даний вислів має таке-то і таке значення, то мають на увазі ту частину тексту, яка впливає на значення вислову. Позалінгвістичний (ситуативний) К. — це сукупність деяких обставин, від яких залежить значення деякого вислову чи тексту. Сьогодні до цих обставин відносять різного роду неартикульовані передумови, традиції, конвенції, мову тощо. Жест, як деякий знак, набуває значення тільки з урахуванням сукупності обставин (ситуації), за яких хтось вказує на щось. Сенс окремих фраз, формулювань, ідей, текстів, як правило, змінюється у зв'язку зі зміною суспільно-історичної ситуації. Живучість текстів залежить від того, наскільки їм притаманний певний сенс, який не вичерпується їхньою "вписаністю" в дану суспільно-історичну ситуацію; одначе актуалізувати текст можна тільки шляхом його "деконтекстуалізації" і наступної його "реконтекстуалізації", тобто такого його перетлумачення, яке дозволяє тексту "працювати" в новій суспільно-історичній ситуації (як цей процес описав Рикер). Роль К. залежить від особливостей даної сфери діяльності. Розв'язання теоретичної проблеми не залежить безпосередньо від ситуативного К. (якщо це розв'язання не стає практичною проблемою для даної особи чи групи осіб): в який би час і в якій би ситуації теоретична проблема не була розв'язана, це оцінюють як досягнення Р. озв'язання практичної проблеми суворо прив'язане до певної практичної ситуації (обмеженої в часі): невчасне розв'язання практичної проблеми часто означає нерозв'язання проблеми взагалі Щ. оправда, різні практичні завдання мають неоднаковий "запас" часу для свого розв'язання: широкомасштабні суспільні реформи, як правило, розраховані на деяку історичну перспективу, тобто на ширший діапазон часу (одначе зволікання може мати дуже негативні наслідки, часто такі, що їх потім важко компенсувати). Увага філософів до К. зросла у зв'язку з т. зв. лінгвістичним поворотом у філософії та інтенсивним розвитком семіотичних досліджень. Сьогодні загальноприйнятим стало поняття контекстуального визначення терміна (на відміну від класичних способів визначення), впроваджене почасти завдяки операціоналізму. У філософії XX ст. з'явився особливий напрям під назвою "контекстуалізм", який визнає вирішальну роль лінгвістичного, суспільно-історичного та культурного К. у розумінні явищ, текстів, понять, ідей, цінностей.

В. Лісовий

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контекст — КОНТЕ́КСТ, у, ч., лінгв. Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу. Словник української мови у 20 томах
  2. контекст — конте́кст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. контекст — конте́кст (від лат. contextus – тісний зв’язок, з’єднання) уривок тексту із закінченою думкою, який дає змогу точно визначити смисл окремого слова або виразу, що входять до цього лінгвістичного оточення. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. КОНТЕКСТ — • "КОНТЕКСТ" - щорічний збірник літ.-теор. праць. Видається з 1972 Ін-том світової л-ри ім. М. Горького АН СРСР як орган спеціалізованого наук. центру — відділу комплексних теор. досліджень. Має рубрики "Статті і дослідження", "Публікації". Українська літературна енциклопедія
  5. контекст — (від лат. contextus — тісний зв’язок, з’єднання) лінійне синтагматичне оточення, яке необхідне (чи достатнє) для реалізації потенцій значення слова або таке, що здатне породжувати певні зміни в значенні. Словник стилістичних термінів
  6. контекст — • контекст (лат. contextus — з'єднання, зв'язок, зчеплення) - відносно завершена (змістом і формою) частина тексту, в межах якої оптимально виявляються сенс, значення окремого слова, фрази, образного вислову. Відомо, напр., що поза... Українська літературна енциклопедія
  7. контекст — [контекст] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  8. контекст — -у, ч. 1》 Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу. 2》 перен. Про те, що розглядається як ціле, яке зв'язує і пояснює які-небудь явища, факти і т. ін. В контексті чого-небудь, в якому-небудь контексті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. контекст — (грамат.) зміст, див. значення Словник чужослів Павло Штепа
  10. контекст — КОНТЕ́КСТ, у, ч. Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу. Слово може мати не одно, а кілька значень, може бути багатозначним — залежно від контексту (Курс сучасної укр. літ. Словник української мови в 11 томах