1. Словник української мови в 11 томах

контекст

КОНТЕ́КСТ, у, ч. Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу.

Слово може мати не одно, а кілька значень, може бути багатозначним — залежно від контексту (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 56);

У взятій окремо поза контекстом фразі визначити.. логічний наголос часто буває неможливо (Худ. чит., 1955, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контекст — конте́кст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. контекст — (від лат. contextus — тісний зв’язок, з’єднання) лінійне синтагматичне оточення, яке необхідне (чи достатнє) для реалізації потенцій значення слова або таке, що здатне породжувати певні зміни в значенні. Словник стилістичних термінів
  3. контекст — [контекст] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. контекст — -у, ч. 1》 Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу. 2》 перен. Про те, що розглядається як ціле, яке зв'язує і пояснює які-небудь явища, факти і т. ін. В контексті чого-небудь, в якому-небудь контексті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. контекст — (грамат.) зміст, див. значення Словник чужослів Павло Штепа
  6. контекст — КОНТЕ́КСТ, у, ч., лінгв. Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу. Словник української мови у 20 томах
  7. КОНТЕКСТ — • "КОНТЕКСТ" - щорічний збірник літ.-теор. праць. Видається з 1972 Ін-том світової л-ри ім. М. Горького АН СРСР як орган спеціалізованого наук. центру — відділу комплексних теор. досліджень. Має рубрики "Статті і дослідження", "Публікації". Українська літературна енциклопедія
  8. контекст — • контекст (лат. contextus — з'єднання, зв'язок, зчеплення) - відносно завершена (змістом і формою) частина тексту, в межах якої оптимально виявляються сенс, значення окремого слова, фрази, образного вислову. Відомо, напр., що поза... Українська літературна енциклопедія
  9. контекст — конте́кст (від лат. contextus – тісний зв’язок, з’єднання) уривок тексту із закінченою думкою, який дає змогу точно визначити смисл окремого слова або виразу, що входять до цього лінгвістичного оточення. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. контекст — КОНТЕКСТ — у найширшому значенні — сукупність деяких обставин, від яких залежить значення або сенс будь-якого знака, вислову, тексту, дії. Філософський енциклопедичний словник