контекст
КОНТЕ́КСТ, у, ч., лінгв.
Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу.
Розрізнити омонімічні утворення допомагає контекст, зокрема синтаксичні зв'язки, граматична та лексична сполучуваність (з наук.-попул. літ.);
У художньому творі естетичне навантаження кожного елемента тексту визначає близький контекст – фрази, епізоду, ситуації, та широкий контекст – твору, творчості письменника (з навч. літ.);
// перен. Сукупність різних чинників, необхідних для розуміння, пояснення якого-небудь явища дійсності.
Карл-Йозеф і тут блискуче впіймав контекст (Ю. Андрухович);
Звичайно, не знаючи контексту, важко побачити в ній [чернетці] панораму епохи (В. Діброва);
– Слухай, – сказала дружина. – Ми випали з культурних контекстів. А й справді, коли ми були останній раз в театрі чи в якійсь галереї? (Л. Костенко).
Значення в інших словниках
- контекст — конте́кст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- контекст — (від лат. contextus — тісний зв’язок, з’єднання) лінійне синтагматичне оточення, яке необхідне (чи достатнє) для реалізації потенцій значення слова або таке, що здатне породжувати певні зміни в значенні. Словник стилістичних термінів
- контекст — [контекст] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
- контекст — -у, ч. 1》 Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу. 2》 перен. Про те, що розглядається як ціле, яке зв'язує і пояснює які-небудь явища, факти і т. ін. В контексті чого-небудь, в якому-небудь контексті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- контекст — (грамат.) зміст, див. значення Словник чужослів Павло Штепа
- КОНТЕКСТ — • "КОНТЕКСТ" - щорічний збірник літ.-теор. праць. Видається з 1972 Ін-том світової л-ри ім. М. Горького АН СРСР як орган спеціалізованого наук. центру — відділу комплексних теор. досліджень. Має рубрики "Статті і дослідження", "Публікації". Українська літературна енциклопедія
- контекст — • контекст (лат. contextus — з'єднання, зв'язок, зчеплення) - відносно завершена (змістом і формою) частина тексту, в межах якої оптимально виявляються сенс, значення окремого слова, фрази, образного вислову. Відомо, напр., що поза... Українська літературна енциклопедія
- контекст — конте́кст (від лат. contextus – тісний зв’язок, з’єднання) уривок тексту із закінченою думкою, який дає змогу точно визначити смисл окремого слова або виразу, що входять до цього лінгвістичного оточення. Словник іншомовних слів Мельничука
- контекст — КОНТЕКСТ — у найширшому значенні — сукупність деяких обставин, від яких залежить значення або сенс будь-якого знака, вислову, тексту, дії. Філософський енциклопедичний словник
- контекст — КОНТЕ́КСТ, у, ч. Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу. Слово може мати не одно, а кілька значень, може бути багатозначним — залежно від контексту (Курс сучасної укр. літ. Словник української мови в 11 томах