мова
МОВА — суспільний продукт, що виробляється колективом для забезпечення потреб у комунікації і зберігається в пам'яті членів колективу, а також у текстах, побудованих засобами даної М. У великій різноманітності знакових систем, що називаються М., можна умовно виділити кілька груп, які значною мірою вирізняються поміж собою за багатством знакових одиниць, за способом і складністю структурної організації, за субстанціальним матеріалом, на використання якого для побудови текстів орієнтована дана М. 1) Природні (етнічні) М., найбагатші і найскладніші вербальні знакові системи, що історично склалися і пристосувались для утворення усних звукових текстів — мовлення. Графічна фіксація мовлення у вигляді письмових текстів має передумовою застосування другої знакової системи — тієї чи іншої системи писемності. 2) М., які є невербальними знаковими системами, що лежать в основі текстів різних видів мистецтва — музичних творів, танцю, творів живопису, фотографії, кіно, архітектури тощо. 3) Штучні М. науки і техніки. Знаки цих М., які часто називають символами, так само умовні, як і всі інші знаки, але вони умовні не "за традицією" (як у природних М. і М. мистецтва), а "за домовленістю". 4) Знакові системи, які застосовуються для утворення простих текстів, що регулюють побутову поведінку і трудову діяльність людей (різні системи жестів, сигналів, кольорів, спорадичне використання окремих предметів як текстових знаків для передачі інформації). У граничному випадку знакова система, а отже, і створюваний за її допомогою текст, може складатися лише з одного знаку. 5) М. тварин, яка поки що мало вивчена. Дуже часто М. неправомірно плутають або навіть ототожнюють з текстом, приписуючи їй властивості і функції, які насправді належать тексту. Але на відміну від мовлення і тексту, М. не дається нам у безпосередньому спостереженні. З цього випливає, що М. не може бути формою вираження думок і почуттів і формою зберігання знань про дійсність. Ці функції належать тексту, який виражає не тільки думки, а й саму М. Щоб стати членом певного колективу, індивід мусить реконструювати М., спираючись на почуті або побачені тексти, запам'ятати її елементарні знакові одиниці і способи утворення складних знакових комплексів (тобто граматичну систему), а потім навчитися використовувати її для досягнення своїх комунікативних цілей. М. є найважливішою складовою частиною комунікативної діяльності, знаряддям впорядкування і організації тієї чи іншої матеріальної субстанції (звук, колір, предметне середовище і т.п.), перетворення її в осмислений текст. Зокрема, природна М. використовує звуки для побудови текстів, але самій М. належать не звуки, а фонеми — абстрактні сутності, які не сприймаються органами чуття і в яких фіксуються лише деякі властивості звуків, суттєві для даної М. Функція знаків природної М. (морфем та слів) полягає в тому, що вони стають еталонами, зразками для утворення матеріальних знаків тексту (озвучених морфем і слів) в процесі його побудови і для їх розпізнавання в процесі сприймання і розуміння. Будь-яка М. є скінченною знаковою системою, але вона може породжувати необмежену кількість текстів необмеженого обсягу, оскільки кожний мовний знак, втілюючись у матеріальну субстанцію, здатний до безмежного тиражування, утворюючи безліч своїх текстових варіантів.
С. Васильєв
Значення в інших словниках
- мова — Мо́ва: — промова, проповідь [41] Словник з творів Івана Франка
- мова — (здатність говорити) річ, слово, мовлення, бесіда. Словник синонімів Полюги
- мова — мо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мова — Мо́ва. Промова, виступ. Мої панове, сли розважите дальше, що такий високоповажаний архімандрит сьміє подавати за факт такі нісенітниці, як що я мою мову в суботу читав, а крім того, що ту мову мені хто иньший виробив... Українська літературна мова на Буковині
- мова — Мовлення, говорення, р. річ; ЖМ. розмова, бесіда, балачка, гутірка; (місцева) діялект; (найпоширеніша штучна) есперанто; (політичних мафій) новолексика; (виступ) ПРОМОВА. Словник синонімів Караванського
- мова — I балакання, балачка, говір, говірка, говірок, гомінка, гугірка, діалект, жаргон, наріччя, прамова, промівка, просторіччя, річ Фразеологічні синоніми: багата мова; барвиста мова; батьківська мова; безбарвна мова; бідна мова; бюрократична мова... Словник синонімів Вусика
- мова — [мова] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
- мова — -и, ж. 1》 Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. 2》 Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять... Великий тлумачний словник сучасної мови
- мова — Основний засіб спілкування і взаємопорозуміння людей, система звукових сигналів для визначення явищ дійсності, відображення їх у свідомості та вираженні думок. М. існує у вигляді актів мовлення та співу. Словник-довідник музичних термінів
- мова — МО́ВА, и, ж. 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.., Та ніхто про матір на сміх не спита, А Йвася спитають .. Не дадуть до мови дитині дожить (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
- мова — мова: ◊ викладо́ва мо́ва мова викладання в навчальних закладах (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- мова — Нагла мова, правда готова. На скорий запит, не годен скоро придумати брехні. Пуста мова не варт доброго слова. Шкода говорити про нісенітниці. По цій мові будьмо собі здорові. Коли ми не годні погодитися, так розійдімся. Бог мені і Бог тобі. Приповідки або українсько-народня філософія
- мова — • мова - заг. сфера знакової діяльності суспільства, спрямованої на формування, фіксацію, збереження, переробку і обмін усвідомлюваної інформації. Основу мовної діяльності становить артикуляц. Українська літературна енциклопедія
- мова — I система знаків (звукових, з виникненням письма — графічних), що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила м. нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Універсальний словник-енциклопедія
- мова — (а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу!... Фразеологічний словник української мови
- мова — МО́ВА (здатність людини говорити, висловлювати свої думки; система звукових і словесно-граматичних засобів, які закріплюють наслідки роботи мислення і є знаряддям спілкування людей; манера говорити), ЯЗИ́К заст., РІЧ розм., СЛО́ВО розм., ГЛАГО́Л ц.-с. Словник синонімів української мови
- мова — Мо́ва, -ви; мо́ви, мов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мова — МО́ВА, и, ж. 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.., Та ніхто про матір на сміх не спита, А Йвася спитають.. Не дадуть до мови дитині дожить (Шевч., І, 1951, 41). ◊ Відбира́ти (відібра́ти) мо́ву див. Словник української мови в 11 томах