мова

(а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу! (Панас Мирний); Не добувши відпустки, кинулись молоді офіцери до поїзда, і відтоді од них — ні слуху, ні духу (О. Гончар); Одержала від нього лист із Києва, а потім ні слуху, ні духу (В. Минко); Поїхав той… ще улітку — і ні слуху, ні духу до самого Різдва (В. Дрозд); В магазині Ставропігійської книгарні… ані слуху, ані духу про неї (книжку віршів Глушкевича) (І. Франко); І більше про спорт — ані слуху, ні духу!.. Та ось діяча фізкультурного руху Зовуть звітувати в зал виконкому, Щоб дать йому перцю, сякому-такому! (С. Олійник). ні слу́ху, ні ві́сті. Од тьоті Елі нема ще ні слуху, ні вісті (Леся Українка). ні слу́ху, ні мо́ви. Вона зникла від нього… Гукнув (Ярослав) у безнадію пітьми. Ні слуху, ні мови (П. Загребельний).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. (Джонатан (тихо до Річарда):) Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Біленьке, злегка пойняте загаром, воно (дівча) так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар); Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало); Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький); — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик). річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний). 2. Позбавляти кого-небудь здатності говорити. У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський).

говори́ти на рі́зних мо́вах (рі́зними мо́вами). Не розуміти один одного. (Хвора:) Не хтіла б я тебе вразити, сестро, та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах (Леся Українка).

го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.). Здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися. Замолоду була (Мар’я) красива, швидка, весела… і на язик гостра (Панас Мирний); Надто гострий він на язик, не змовчить, не стерпить неправди (К. Гордієнко); Смішне найбільше впадало в очі спостережливій і гострій на язик Каті (В. Козаченко); А була в нас дівка, бідова така, на слово гостра, і рішила вона .. скупатись у тому ставу одної ночі (Легенди..); Гострий на слово, з доброю реакцією, з іронічною посмішкою, .. він спочатку багатьох буквально зачарував (Б. Олійник); (Іван:) Гострий ти на слова, та який то з тебе на ділі козак? (С. Васильченко); Два козаки виїхали наперед із запорозьких рядів. Один був молодий, другий старіший, обидва гострі на слова (О. Довженко); (Василь:) Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (М. Кропивницький); І змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі (Дніпрова Чайка). бадьо́рий (прово́рний) на язи́к. Навіть Тетяна, сусідка, нічого не могла вигадати про Ярину. Нащо вже на язик бадьора (О. Копиленко); Хай вже друга невістка, що була на язик проворна, кида їх… (Грицько Григоренко).

езо́півська мо́ва, книжн. Замаскований спосіб висловлення думок з натяками і недомовками. Побіг (Крайнюк) дзвонити до Горпищенка. Ледве знайшов його і езопівською мовою, натяками домігся згоди, що полковник вислухає наодинці обох своїх розвідників і прихильно поставиться до їхнього прохання (В. Кучер); — Здається, вчорашній запис треба більше прикрити езопівською мовою (М. Стельмах); Здавлений цензурними лещатами, Чернишевський змушений був вдаватися до езопівської мови (Життя і тв. Т. Г. Шевченка); Прийоми езопівської мови в підцензурних творах класиків дуже різноманітні і гнучкі (З журналу). езо́пова мо́ва. У наш час, звичайно, відпала потреба в езоповій мові. Але в байці зберігаються вироблені народною творчістю гнучкі алегоричні засоби (З газети).

забра́кло мо́ви кому, безос. Хто-небудь не може нічого сказати через відсутність аргументів і т. ін. (Паріс:) Спитав би й я: Кассандро, де твій меч? Адже в твоїх руках він був сьогодні, чи ти ним запобігла честі й слави? Мовчиш, проречиста, забракло мови! (Леся Українка).

захо́дить / зайшла́ мо́ва про кого—що. Починають говорити про кого-, що-небудь. Як де заходила мова про віру, то він не ховав своїх думок (Леся Українка); Між братами ще ніколи серйозно не заходила мова про дівчат (М. Стельмах); Сперечався (Артем) з Павлом, про що б не зайшла мова (А. Головко); Зайшла мова про неї, про Вутаньку.— Красовита молодиця,— почав худорбастий .. інженер з електростанції (О. Гончар).

знахо́дити / знайти́ спі́льну мо́ву з ким. Досягати взаємного розуміння, згоди і т. ін. Яка вона була щаслива, коли між двома сварками, хоч на хвилину, їй вдавалось знайти спільну з Антоном мову! (М. Коцюбинський); Зневажену й самотню Гільду з розкішних хоромів воєводи тягне на убогий і обшарпаний Поділ, де в темряві живуть київські трударі та її земляки — ремісники. З ними вона знаходить спільну мову, серед них відчуває людяність, щирість (З журналу); З першого знайомства вони знайшли спільну мову. Ткачук “не підводив начальства”, а начальство не давало на поталу Ткачука (Ю. Збанацький).

і́нша мо́ва. Уживається для вираження схвалення чогось; зовсім не те, що було; не так, як було, а краще. — Гаразд, на завтра вивчу.— Оце інша мова. Це слово мужчини (О. Гончар). і́нший Мака́р, жарт. — А скажеш, де золото? — Скажу! — Оце інший Макар! — зрадів високий (А. Дімаров).

марнува́ти мо́ву (слова́). Говорити безпредметно, без потреби і т. ін. (Деїфоб:) Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову (Леся Українка).

мо́ва (розмо́ва) коро́тка, перев. у кого, з ким. Хтось рішуче діє в певних обставинах; не церемониться, не рахується з ким-небудь. — У нас, знаєте, мова коротка,— креснув офіцера поглядом Баржак.— Хто не схиля голову перед працею — тому нахилимо (О. Гончар); —Треба, щоб так боялись нас всі оті спекулянти та пройди різні, щоб аж дух із них геть. З спекулянтами розмова коротка (Ю. Збанацький).

(на́че (нена́че, ні́би і т. ін.)) відняла́ся мо́ва у кого. Хтось від хвилювання, радості і т. ін. не може говорити; мовчить, замовк. Якийсь час він мовчав, наче в нього віднялася мова (Д. Бедзик).

не дава́тися (не здава́тися) / не да́тися на мо́ву, зневажл. Не бажати спілкуватися, вступати в розмову з ким-небудь. Ониська не заходила в хату і не давалася на мову ніяк (Л. Яновська); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Д. Косарик).

не мо́же бу́ти (й) мо́ви про що. Уживається для вираження неможливості здійснити, досягти і т. ін. чогось; не варто говорити і навіть думати про щось. — Про марш до первопрестольної (першопрестольної) поки що не може бути й мови. Ждіть (О. Гончар); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Гончар); Здіймали (комарі) такий дзвін,.. що ні про який сон не могло бути й мови (Ю. Збанацький).

перево́дити / перевести́ розмо́ву (мо́ву) на що. Починати говорити про що-небудь інше, спрямувавши увагу в інший бік. Він почав .. переводити її (розмову) на другі речі (Панас Мирний); — Ну, а як справи, хлопці? — помітивши Іванову збентеженість, перевів (Петро Федорович) на інше мову (А. Головко).

погуби́ти думки́ (мо́ву, слова́ і т. ін.). 1. Втратити на якийсь час здатність логічно мислити, говорити. — Та ви справді мене зведете на постіль!.. — І присів (генерал), погубивши всю мову (Б. Грінченко). 2. Обдумавши що-небудь з усіх боків, не прийти ні до якого висновку. — Та й забарився ж ти! Де ти блукав так довго? Я вже й думки погубила… (Л. Яновська).

розв’яза́ти / розв’я́зувати язи́к (язика́, ро́та, мо́ву і т. ін.). 1. Почати говорити після мовчання. Я уперто мовчав і не хотів ні співати, ні казати вірші. Всі присутні ласкаво заохочували мене розв’язати язика (Думки про театр); Насилу розв’язав (Василь) рота! Не велика розмова та велика втіха (М. Кропивницький). 2. Почати давати якісь свідчення, зізнаватися в чомусь, розголошувати таємниці. — Умова така: я розв’яжу тобі руки, а ти — свого язика розв’яжеш (В. Поліщук); — Я знала, що моє тіло, моя ласка розв’яже вам язик, і .. до осені ви будете сидіти у підвалі (М. Хвильовий); Так гомонить (отаман). Думаю — от коли язика старому розв’язало. Ну, прийшов нам край. Потім почоломкався він з сусідом, і ми за ним (М. Грушевський). 3. Спонукати до невимушеної розмови, бесіди. Гульня розв’язала язики, розбуркала зомлілі, пригнічені душі (Панас Мирний); Перерва, на якій учасники засідань звичайно відпочивають від часу суперечок, на цей раз ще більше розв’язала язики (С. Добровольський); Нічна пізня доба, чарка горілки — розгортують душу, розв’язують мову (І. Нечуй-Левицький). порозв’я́зувати язики́ (про всіх або багатьох). Горілка порозв’язувала язики. Той журиться вголос.. Той розказує про зрадливу дівчину (Панас Мирний). 4. Багато, без міри говорити. Що тільки не говорив йому той пронира!.. мабуть, сп’яна розв’язав свій язик (І. Цюпа); Ах ноче! Вибач, що так охоче Я розв’язав свого язика! Це вже звичка в мене така — Поговорити! (Є. Плужник). порозв’я́зувати язики́ (про всіх або багатьох). Дисципліна в усьому була!.. А зараз порозв’язували язики! Мелють таке, за що раніш давно б уже на соловецьких випасах білих ведмедів пасли (О. Гончар). 5. кому. Дати можливість кому-небудь вільно висловлювати свою думку. — Ми, інтелігенти, повинні вказати народові законні форми, розв’язати йому язик і старатися пізнати його потреби (І. Франко).

скупи́й на слова́ (на мо́ву) 1. Який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий. Вона була .. сухувата й скупа на слова (Я. Баш); (Захарко:) Щось ти сьогодня (сьогодні) дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (М. Кропивницький). скупи́й на сло́ві. На канапі сиділа пані полковникова Віра Дараган. Як і завжди, млява в розмовах і скупа на слові (М. Лазорський). 2. тільки скупи́й на слова́. Стислий (про лист, звіт і т. ін.); лаконічний. Звіт Марії Павлівни скупий на слова (І. Волошин).

спі́льна мо́ва. Взаєморозуміння між ким-небудь. Між ними не було спільної мови (З усн. мови); // Те, що зближує, з’єднує людей. (Черниця:) У всіх людей одна є спільна мова — Братерськая любов (Леся Українка).

ті́льки й мо́ви, перев. у кого, про кого—що, за кого—що. Хто-небудь говорить виключно про когось або про щось. — Дам тебе (панночку) за князя чи за графа. Та тільки в них і мови було, що князі та пани вельможнії (Марко Вовчок); Тільки й мови було, що про ту кралю мальовану (Переклад М. Лукаша). ті́льки й розмо́ви. У селі .. тепер — тільки й було розмови, що за церкви, за монастирі (І.Нечуй-Левицький).

утрача́ти / утра́тити (загуби́ти) мо́ву. На якийсь час позбуватися здатності говорити; німіти від сильного хвилювання, розгубленості і т. ін. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання.. Вона просто втратила мову (Ю. Смолич); Фатьма лежала в куточку і бажала вмерти. Мову вона загубила, бо не було того, хто б розумів (Ю. Яновський).