мова

Значення в інших словниках

1. мова — Мо́ва: — промова, проповідь [41] Словник з творів Івана Франка
2. мова — (здатність говорити) річ, слово, мовлення, бесіда. Словник синонімів Полюги
3. мова — мо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
4. мова — Мовлення, говорення, р. річ; ЖМ. розмова, бесіда, балачка, гутірка; (місцева) діялект; (найпоширеніша штучна) есперанто; (політичних мафій) новолексика; (виступ) ПРОМОВА. Словник синонімів Караванського
5. мова — I балакання, балачка, говір, говірка, говірок, гомінка, гугірка, діалект, жаргон, наріччя, прамова, промівка, просторіччя, річ Фразеологічні синоніми: багата мова; барвиста мова; батьківська мова; безбарвна мова; бідна мова; бюрократична мова... Словник синонімів Вусика
6. мова — [мова] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
7. мова — -и, ж. 1》 Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. 2》 Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять... Великий тлумачний словник сучасної мови
8. мова — Основний засіб спілкування і взаємопорозуміння людей, система звукових сигналів для визначення явищ дійсності, відображення їх у свідомості та вираженні думок. М. існує у вигляді актів мовлення та співу. Словник-довідник музичних термінів
9. мова — МО́ВА, и, ж. 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.., Та ніхто про матір на сміх не спита, А Йвася спитають .. Не дадуть до мови дитині дожить (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
10. мова — мова: ◊ викладо́ва мо́ва мова викладання в навчальних закладах (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
11. мова — Нагла мова, правда готова. На скорий запит, не годен скоро придумати брехні. Пуста мова не варт доброго слова. Шкода говорити про нісенітниці. По цій мові будьмо собі здорові. Коли ми не годні погодитися, так розійдімся. Бог мені і Бог тобі. Приповідки або українсько-народня філософія
12. мова — • мова - заг. сфера знакової діяльності суспільства, спрямованої на формування, фіксацію, збереження, переробку і обмін усвідомлюваної інформації. Основу мовної діяльності становить артикуляц. Українська літературна енциклопедія
13. мова — I система знаків (звукових, з виникненням письма — графічних), що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила м. нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Універсальний словник-енциклопедія
14. мова — (а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу!... Фразеологічний словник української мови
15. мова — МОВА — суспільний продукт, що виробляється колективом для забезпечення потреб у комунікації і зберігається в пам'яті членів колективу, а також у текстах, побудованих засобами даної М. У великій різноманітності знакових систем, що називаються... Філософський енциклопедичний словник
16. мова — МО́ВА (здатність людини говорити, висловлювати свої думки; система звукових і словесно-граматичних засобів, які закріплюють наслідки роботи мислення і є знаряддям спілкування людей; манера говорити), ЯЗИ́К заст., РІЧ розм., СЛО́ВО розм., ГЛАГО́Л ц.-с. Словник синонімів української мови
17. мова — Мо́ва, -ви; мо́ви, мов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
18. мова — МО́ВА, и, ж. 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.., Та ніхто про матір на сміх не спита, А Йвася спитають.. Не дадуть до мови дитині дожить (Шевч., І, 1951, 41). ◊ Відбира́ти (відібра́ти) мо́ву див. Словник української мови в 11 томах