1. Фразеологічний словник української мови

мліти

млі́ти душе́ю (се́рцем). 1. за кого—що і без додатка. Уболівати за кого-, що-небудь; переживати. — Сюди, туди — аж воли мої в гречці.. І, лихо!.. що ж це буде! — млію душею (А. Тесленко); Вночі не спить (Катря), його (дитя) доглядає, вдень серцем за його (нього) мліє, коли робота одірве від його на яку хвилину (Панас Мирний). помлі́ти (попомлі́ти) душе́ю (тривалий час). Скільки наплакалась (Надія), потім набідувалась, скільки душею помліла (Я. Баш); Попомлів же він тоді за них (пісні) душею (Панас Мирний). 2. Відчувати страх; боятися. Мала пацієнтка мліла душею перед дверима лікаря (З усн. мови); попомлі́ти душе́ю від стра́ху (тривалий час). Хай трохи попомліє (Пилипко) душею від страху, а як засне, переспить (Панас Мирний).

се́рце ни́є (млі́є, тлі́є і т. ін.); душа́ ни́є (млі́є, тлі́є і т. ін.) чиє (чия), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає. “Господи! Де ж се вона ділася!..” Ниє-омліває материне серце (Панас Мирний); Бридко йому було на душі, серце нило… Та — нічого, казав собі, все минеться, вляжеться (Є. Гуцало); — Думати? Се ти думатимеш, коли в мене серце тліє! (Марко Вовчок); Коли їхали через знайоме місто.., серце його боляче стискалось і німіло (П. Колесник); — Мамочко, на ось краплі свої випий,— підійшла з чашечкою в руках Настя. — Може, тобі краще стане,— а в самої болем нила душа (І. Цюпа). се́рденько млі́є. Моє серденько мліє, Мліє (П. Чубинський); Як хороше, як весело На білім світі жить! .. Чого ж у мене серденько І мліє і болить! (Л. Глібов).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мліти — млі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мліти — Умлівати, замлівати, розімлівати, завмирати; (від болю) знемагати; (- руки-ноги) терпнути, затерпати; (- серце) в'янути; (втрачати пам'ять) непритомніти; КУЛ. (- страті) упрівати. Словник синонімів Караванського
  3. мліти — [мл’ітие] мл'ійу, мл'ійеиш Орфоепічний словник української мови
  4. мліти — млію, млієш, недок. 1》 Бути в стані млості (у 1 знач.). 2》 Знемагати від болю, глибоких переживань. || Ставати нечутливим; терпнути (про руки, ноги, пальці тощо). 3》 Утрачати свідомість; непритомніти. 4》 Знемагати від високої температури, спеки. 5》 кул. Упрівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мліти — МЛІ́ТИ, млі́ю, млі́єш, недок. 1. Бути в стані млості (у 1 знач.). А надто той рибалонька, Жвавий, кучерявий, Мліє, в'яне, як зостріне Ганнусю чорняву (Т. Шевченко); [Маруся:] Тобі б тільки щебетати та мліти від солодких речей!.. (М. Словник української мови у 20 томах
  6. мліти — ВАРИ́ТИСЯ (про їжу — набувати готовності під дією вогню), КИПІ́ТИ, УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), МЛІ́ТИ, ПРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПА́РИТИСЯ (на парі, на малому вогні). — Док.: звари́тися, укипі́ти (вкипі́ти), упрі́ти (впрі́ти). Словник синонімів української мови
  7. мліти — Млі́ти, млі́ю, млі́єш, млі́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мліти — МЛІ́ТИ, млі́ю, млі́єш, недок. 1. Бути в стані млості (у 1 знач.). А надто той рибалонька. Жвавий, кучерявий. Мліє, в’яне, як зостріне Ганнусю чорняву (Шсвч., І, 1951, 165); [Маруся:] Тобі б тільки щебетати та мліти від солодких речей!.. (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  9. мліти — Мліти, млію, -єш гл. 1) Млѣть, замирать, изнывать. Не житиму тепер, а млітиму. Г. Барв. 253. Глянув я направо, там росли і мліли на сонці роскішні сади. Левиц. І. Світить місяць да не гріє, до дівчини серце мліє. Чуб. V. 24. Словник української мови Грінченка