мліти

МЛІ́ТИ, млі́ю, млі́єш, недок.

1. Бути в стані млості (у 1 знач.).

А надто той рибалонька. Жвавий, кучерявий. Мліє, в’яне, як зостріне Ганнусю чорняву (Шсвч., І, 1951, 165);

[Маруся:] Тобі б тільки щебетати та мліти від солодких речей!.. (Кроп., І, 1958, 95);

— Здається, любов’ю називають оте сидіння увечері в парку, .. коли він сигарету смокче, а вона мліє, схилившись йому на грудну клітку? (Гончар, Тронка, 1963, 128);

*Образно. Ніч, тиха, тепла літня ніч, стояла над землею, виблискуючи зорями, мліючи у своїй розкоші… (Мирний, IV, 1955, 57).

2. Знемагати від болю, глибоких переживань.

Нехай душа болить і мліє з мук страшних, Сльоза ж не скотиться на вії! (Сам., І, 1958, 96);

— А самі аж мліємо в розпачі: ну, що тут робити? (Головко, І, 1957, 472);

Мати впадає — не спить біля сина, Мліє душею, бо хвора дитина (Гірник, Сонце.., 1958, 165);

// Ставати нечутливим; терпнути (про руки, ноги, пальці тощо).

Ноги мої мліють, але я біжу… (Коцюб., І, 1955, 418);

Мить — і дівчина вже на турніку.. Високо гойдається, бовтав ногами, сміється. Але довго так їй не втриматися — руки мліють (Гончар, Тронка, 1963, 160).

3. Утрачати свідомість; непритомніти.

Врешті він почув, що мліє.— Стій… не можу… — шепнув він, опускаючись додолу (Коцюб., І, 1955, 357).

4. Знемагати від високої температури, спеки.

[Один негр:] Які пишні наші ліси, облиті гарячим сонцем, де од тепла мліє душа і тіло! (Н.-Лев., II, 1956, 449);

Мліє [бабуся] біля самовара і лічить денну виручку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82);

*Образно. Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і холодків (Коцюб., 1,1955, 296);

Мліло, густо пахло чебрецем і врожаєм повне літо (Стельмах, На.. землі, 1949, 530);

*У порівн. Важкі колоски жита замислено хилились вниз, не ворушились, не шепотіли, ніби й вони мліли від спеки (Коп., Сусіди, 1955, 69).

5. кул. Упрівати.

Каша вже давно мліє (Сл. Гр.).