система

СИСТЕМА (від грецьк. σνστημα — поєднання, утворення) — сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія. Якісні характеристики цих елементів становлять зміст С., сукупність закономірних зв'язків між елементами — внутрішню форму, або структуру С. Природа складових елементів і характер структури С. найрізноманітніші. С. можуть утворювати окремі тіла, явища, процеси, що вступають між собою у взаємодію, обмінюються енергією або речовиною, виконують спільну функцію тощо; окремі думки, наукові положення, абстрактні об'єкти, між якими встановлені співвідношення взаємозалежності, підпорядкування, послідовності, вивідності тощо. Для об'єктів, які характеризуються як С., найважливішими рисами є внутрішня розчленованість та функціональна цілісність. За природою елементів та характером структури виділяють різні види С. Найпоширенішим є поділ С. на матеріальні, що існують в об'єктивній реальності, та ідеальні, що є виразом людської свідомості, мислення та психіки. Матеріальні включають у себе С. неорганічної (фізичні, геологічні, хімічні) та органічної природи (клітини, організми, популяції, екосистеми). Ідеальними С. є поняття, гіпотези, теорії, лінгвістичні та логічні побудови, психічні утворення тощо О. собливим класом С., де органічно поєднані матеріальні та ідеальні елементи, є С. соціальні, соціокультурні, інформаційні. За кількістю елементів розрізняють прості та складні С., за характером зв'язку — динамічні та стохастичні С. піввідношення між елементом і С. встановлюються як співвідношення простого і складного. Однак елемент якоїсь С. сам по собі може бути складним утворенням і характеризуватися як С. Водночас предмет, що є сам С., може бути елементом С. вищого рівня. Тому окремі предмети і явища можуть становити цілі ієрархії С. Так, тваринний організм, будучи складною С., є в той же час елементом С. вищого рівня — популяції. За сучасних умов поняття "С." набуло важливого пізнавального значення. Воно застосовується в усіх науках, складаючи концептуальну основу вивчення складних явищ чи процесів природи і суспільства. В сучасній науці дослідження С. різних видів і класів здійснюється в межах системного аналізу, спеціальних теорій С. у математиці, логіці, космофізиці, біології, кібернетиці, системотехніці, синергетиці, лінгвістиці, інформатиці тощо. Існує тенденція до створення загальної теорії С. Широко відомі загальна теорія С. Берталанфі, яка виникла першою, загальні теорії С. Ешбі, Месаровича, Ляпунова. Загальні теорії С. досліджують логікометодологічні принципи аналізу С., розробляють різні стратегії системних досліджень і на цій основі формують системну методологію. Спеціальні — вивчають конкретні різновиди С., їх виникнення та еволюцію, функціювання та трансформацію, способи їх проектування та управління ними. У наш час не існує єдиної і загальновизнаної класифікації С.

П. Йолон

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. система — Сукупність взаємозалежних елементів, що утворюють єдине ціле. Словник термінів з агрофітоценології
  2. система — систе́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. система — И, ж. 1. нарк. Систематичне вживання наркотиків, залежність від них. ◇ Сидіти на системі, впасти в систему — мати наркотичну залежність. 2. Угруповання хіпі. 3. комп. Системний блок. З системою обережно: краще взяти коробку на руки. Словник сучасного українського сленгу
  4. система — систе́ма (від грец. σύστημα – утворення, складення) 1. Порядок, зумовлений правильним розташуванням частин, стрункий ряд, зв’язане ціле. 2. Сукупність принципів, покладених в основу певного вчення. 3. Форма суспільного устрою (напр., державна С). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. система — Внутрішньовпорядкована структура елементів, яка становить цілісність, сукупність організаційних засад, норм та правил, обов'язкових для певної галузі (напр., фінансова с., с. освіти); сукупність способів дії (метод). Універсальний словник-енциклопедія
  6. система — рос. система 1. Сукупність елементів, що перебувають у відношеннях і зв'язках між собою і утворюють певну цілісність, єдність. С. відіграє важливу роль у сучасній науці, техніці та практичній діяльності. Eкономічна енциклопедія
  7. система — [сиестема] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  8. система — (англ. system) 1. сукупність взаємопов’язаних між собою частин, елементів, які утворюють єдине ціле. 2. порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням та взаємним зв’язком частин чого-небудь; правильне розташування частин, певний порядок... Економічний словник
  9. система — (-и) ж. 1. мол. Об'єднання, спільність хіпі. БСРЖ, 538; ПСУМС, 63. 2. нарк. Систематичне вживання наркотиків. ПСУМС, 63. Словник жарґонної лексики української мови
  10. система — -и, ж. 1》 Порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням і взаємним зв'язком частин чого-небудь. || Продуманий план. || Заведений, прийнятий порядок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. система — (певна) порядок, ФР. плян <н. без системи>, (пашпортна) режим, (рослин) клясифікащя, (судова) устрій, (комуністична) лад, (економічна) формація, (виборча) розпорядок, (оборони) структура, будова, (педагогічна) метода, (енергетична) комплекс... Словник синонімів Караванського
  12. система — Систе́ма, -ми, -мі; -те́ми, -те́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. система — Одне із основних понять сучасної наукової методології, широко використовуване в усіх сферах знань і наукових дисциплінах, але не має достатньо строгого і загального визначення, придатного для характеристики численних і різноманітних окремих випадків. Моделювання економіки. Тлумачний словник
  14. система — СИСТЕ́МА, и, ж. 1. Порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням та взаємним зв'язком частин чого-небудь. Бажаючи дати кілька коротеньких заміток про деякі питання нашої мови, я не буду додержуватися якоїсь певної системи в виборі тем (В. Словник української мови у 20 томах
  15. система — Улад Словник чужослів Павло Штепа
  16. система — ПОРЯ́ДОК (певним чином зумовлене розташування, розміщення когось, чогось, послідовність чого-небудь), ЛАД, СИСТЕМАТИ́ЧНІСТЬ, СИСТЕ́МА, ПО́БИТ розм.; РОЗПОРЯ́ДОК (перев. послідовність чогось); ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше (встановлений перев. Словник синонімів української мови
  17. система — СИСТЕ́МА, и, ж. 1. Порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням та взаємним зв’язком частин чого-небудь. Бажаючи дати кілька коротеньких заміток про деякі питання нашої мови, я не буду додержуватися якоїсь певної системи в виборі тем (Сам. Словник української мови в 11 томах