1. Філософський енциклопедичний словник

щастя

ЩАСТЯ — категорія моральної свідомості, що позначає стан повного і тривалого вдоволення від життя загалом. Філософська рефлексія проблеми щ. починається з узагальнення моральної практики. Аристип із Кірени, один із учнів Сократа, тлумачив Щ. як стан, тотожний насолоді. Послідовники гедонізму розглядали насолоду як єдино істинне благо і справжню мету людського життя. Та спроби реалізувати ідеал Щ. на шляхах гонитви за фізичними насолодами зрештою обертаються на свою протилежність — життя стає суцільним стражданням. Отож, перед послідовним гедоністом постає висновок про необхідність усунення джерела цих страждань — життя. Звідси — тенденція виправдання самогубства послідовниками Аристипа (Гегесій). Цей негативний досвід стимулював філософські пошуки засад етики Щ. в інших напрямах. Засновник школи кініків Антисфен пов'язує Щ. з внутрішньою незалежністю людини, започатковуючи традицію протиставлення Щ. насолоді. Епікур наголошував на тих різновидах людської втіхи, що мають переважно духовний характер. Потрактування прагнення до Щ. як принципу моральної поведінки, що безпосередньо визначає цілі людської діяльності, характерне для Спінози, Гассенді, Гольбаха, Бентпама, Рассела, Винниченка, Нейрата та ін. На противагу цьому, з часів античних стоїків (IV — III ст. до н.е.) обстоюється думка, що орієнтація на досягнення Щ. є етично непродуктивною С. пираючись на стоїчне положення про доброчесність як вищу нагороду, Сенека стверджує, що доброчесність є достатньою для Щ. Сучасна етика загальнозначущими умовами досягнення Щ. вважає: а) задоволення основних матеріальних потреб; б) повноту і осмисленість існування людини; в) спроможність останньої реалізувати власне уявлення про життя в ситуаціях морального вибору; г) достатній ступінь збіжності актуального стану буття та уявлення про те, яким воно має бути; ґ) гармонію внутрішнього світу людини і її зовнішніх стосунків.

В. Єфименко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щастя — (стан блаженства від життя) задоволення, благодать, талан, рай, раювання, мн. гаразди// щастя-доля. Словник синонімів Полюги
  2. щастя — Фортуна, доля, талан, щастя-доля; (сімейне) щасливе життя; ФР. радість <н. щастя моє!>; П. досягнення, успіх, удача; (твоє) ІД. тобі щастить <�пощастило>; щастячко. Словник синонімів Караванського
  3. щастя — див. благополуччя Словник синонімів Вусика
  4. щастя — [шчас'т'а] -с'т'а Орфоепічний словник української мови
  5. щастя — ЩА́СТЯ, я, с. 1. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого – щастя, кого – сльози, Всіх нічка покрила (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. щастя — ща́стя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  7. щастя — Більше щастя, як розуму. Про чоловіка, що йому добре поводиться не задля його здібностей. Дай, Боже, упасти, але щасливо. Мож упасти і забитися або дуже покалічитися, а мож упасти без ніякого ушкодження. Дай, Боже, щастя, просила Настя. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. щастя — Я, с. Будь-яка проблема. І на фіг мені таке щастя впало? Мені достатньо проблем у житті. Словник сучасного українського сленгу
  9. щастя — (-я) с.; мол.; ірон. Венерична хвороба. ПСУМС, 82. Словник жарґонної лексики української мови
  10. щастя — -я, с. 1》 Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. || Зовнішній вияв цього відчуття. || Радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. щастя — випада́є ща́стя кому. 1. з інфін. Кому-небудь таланить бути гідним здійснити, виконати щось почесне. — Це моє рідне місто, мені випало щастя визволяти його власними руками (О. Гончар). 2. Щастить, фортунить у чому-небудь. Фразеологічний словник української мови
  12. щастя — ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Словник синонімів української мови
  13. щастя — Ща́стя, -тя, -тю, -тям, у -сті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. щастя — ЩА́СТЯ, я, с. 1. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого — щастя, кого — сльози, Всіх нічка покрила (Шевч. Словник української мови в 11 томах