щастя
ща́стя
-я, с.
1》 Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь.
|| Зовнішній вияв цього відчуття.
|| Радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо.
|| Про того, хто дає радість кому-небудь, викликає гаряче почуття симпатії, любові.
|| Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому-небудь.
Вважати (мати) за щастя — бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь.
Випало (випадає) щастя кому, перев. з інфін. — судилося комусь робити що-небудь, поталанило кому-небудь у якійсь справі, з'явилася можливість взяти участь у чомусь.
2》 Досягнення, успіх, удача.
|| у знач. присудк. сл. Щастить, таланить кому-небудь.
|| Уживається як вигук при вираженні великої радості, відчуття схвильованості через раптовий, несподіваний успіх, вихід з якого-небудь становища, ситуації тощо.
Мати щастя — а) бути, почувати себе щасливим; б) (перев. у формі 2 ос. теп. ч.) тобі, вам поталанило; в) (з інфін.) бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь.
На щастя — а) (у знач. вставн. сл.) дуже добре для кого-небудь; б) щоб був успіх, удача, щоб поталанило кому-небудь.
Пробувати щастя — намагатися що-небудь зробити, розраховуючи на успіх.
3》 Доля, талан.
|| Добробут, щасливе життя.
Значення в інших словниках
- щастя — (стан блаженства від життя) задоволення, благодать, талан, рай, раювання, мн. гаразди// щастя-доля. Словник синонімів Полюги
- щастя — Фортуна, доля, талан, щастя-доля; (сімейне) щасливе життя; ФР. радість <н. щастя моє!>; П. досягнення, успіх, удача; (твоє) ІД. тобі щастить <�пощастило>; щастячко. Словник синонімів Караванського
- щастя — див. благополуччя Словник синонімів Вусика
- щастя — [шчас'т'а] -с'т'а Орфоепічний словник української мови
- щастя — ЩА́СТЯ, я, с. 1. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого – щастя, кого – сльози, Всіх нічка покрила (Т. Словник української мови у 20 томах
- щастя — ща́стя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- щастя — Більше щастя, як розуму. Про чоловіка, що йому добре поводиться не задля його здібностей. Дай, Боже, упасти, але щасливо. Мож упасти і забитися або дуже покалічитися, а мож упасти без ніякого ушкодження. Дай, Боже, щастя, просила Настя. Приповідки або українсько-народня філософія
- щастя — Я, с. Будь-яка проблема. І на фіг мені таке щастя впало? Мені достатньо проблем у житті. Словник сучасного українського сленгу
- щастя — (-я) с.; мол.; ірон. Венерична хвороба. ПСУМС, 82. Словник жарґонної лексики української мови
- щастя — випада́є ща́стя кому. 1. з інфін. Кому-небудь таланить бути гідним здійснити, виконати щось почесне. — Це моє рідне місто, мені випало щастя визволяти його власними руками (О. Гончар). 2. Щастить, фортунить у чому-небудь. Фразеологічний словник української мови
- щастя — ЩАСТЯ — категорія моральної свідомості, що позначає стан повного і тривалого вдоволення від життя загалом. Філософська рефлексія проблеми щ. починається з узагальнення моральної практики. Аристип із Кірени, один із учнів Сократа, тлумачив... Філософський енциклопедичний словник
- щастя — ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Словник синонімів української мови
- щастя — Ща́стя, -тя, -тю, -тям, у -сті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щастя — ЩА́СТЯ, я, с. 1. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого — щастя, кого — сльози, Всіх нічка покрила (Шевч. Словник української мови в 11 томах