ідеалізм

ІДЕАЛІЗМ — термін, який позначає у метафізиці будь-яку систему, що визначає об'єктивно існуюче принципово як дух, ідею або розум, — тобто як принцип, протилежний матерії і первинний щодо неї Н. ерідко такі системи саму матерію розглядають як прояв духа. Розрізняють дві головні форми І. — І. об'єктивний та І. суб'єктивний. У випадку схильності філософів вважати об'єктивно існуючими ідеї чи дух поза людською свідомістю йдеться про різновиди об'єктивного І., найголовнішими представниками якого вважають Платона, ІПеллінга, Гегеля та ін. У випадку ж акцентування на первинності людської свідомості йдеться про суб'єктивний І., до чільних представників якого належать Г'юм, Берклі, Мальбранш, Фіхте та ін. У крайніх формах суб'єктивний ідеалізм має тенденцію до соліпсизму, згідно з яким можна бути впевненим лише в тому, що "Я існую". Для низки ідеалістичних вчень характерними є також наступні спільні риси. По-перше, визнання існування універсальних понять (також відомих як універсали). По-друге, уявлення про те, що відношення між сутностями може трансформувати самі ці сутності. По-третє, досить виразний діалектичний підхід до побудови філософської системи. По-четверте, прагнення трансцендувати категорії "тут" і "тепер". Ідеалісти намагаються визначити справжню, первинну реальність і вказати межі застосування людського розуму, який вони схильні сприймати як духовну силу, що формується протягом усієї людської історії. Досить типовим, хоча і не обов'язковим для ідеалістів є обґрунтування т. зв. онтологічного існування Бога, згідно з яким розуміння Бога як найбільш досконалої істоти обов'язково означає її реальне існування, оскільки неіснування означало б визнання певної нестачі досконалості. До найвідоміших різновидів І. належить трансцедентальний, або критичний І. Канта, згідно з яким, людський розум може зрозуміти досвід лише за допомогою специфічних загальних форм мислення, що мають апріорне походження. Абсолютний І. Гегеля є однією з найбільш досконалих і розвинутих ідеалістичних систем в історії філософії (див. абсолютний ідеалізм, Гегель). Його вплив, зокрема, позначився у XIX ст. на франц. (Бозанкет), англ. (Бредлі), америк. (Ройс) філософії. Особливе місце в розвитку І. посідає Марбурзька школа неокантіанства, представники якої (передусім оригінальний інтерпретатор Канта Коген, мислитель платонівського спрямування Наторп та видатний антрополог Кассирер) застосовували кантівський критичний метод до гуманістичних та наукових студій. Розвиток трансцедентального, об'єктивного та абсолютного ідеалізму друг. пол. XIX ст. вплинув і на укр. філософів (Новицький, Гогоцький, Юркевич, Ліницький та ін.).

С. Катусенко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідеалізм — ідеалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ідеалізм — 1. філософський погляд, згідно з яким існуюче саме собою буття належить винятково ідеям або також матеріальній дійсності й незалежним від неї ідеальним формам буття... Універсальний словник-енциклопедія
  3. ідеалізм — Ідеалі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ідеалізм — Хоч ідеалістичними можна назвати праці багатьох філософів, у контексті політичної теорії найважливіші риси ідеалістичної думки визначили Кант, Фіхте та Гегель, а згодом такі англійські ідеалісти, як Т. Г. Грін, В. Воллес, Г. Джонс, Е. Кейрд... Енциклопедія політичної думки
  5. ідеалізм — -у, ч. 1》 Напрям у філософії, який, на противагу матеріалізмові, вважає ідею, дух, свідомість первісним, а природу, буття, матерію – вторинним. 2》 Схильність безкорисливо служити будь-якій справі, відданість високим моральним ідеалам. 3》 Схильність до ідеалізації дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ідеалізм — ідеалі́зм (франц. idealisme, від грец. ιδέα – ідея) 1. Один з двох головних напрямів у філософії, який, на противагу матеріалізмові, визнає первинним не природу, буття, матерію, а дух, свідомість, ідею, відчуття. Боротьба між І. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. ідеалізм — ІДЕАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Реакційний, антинауковий напрям у філософії, який на противагу матеріалізмові хибно вважає ідею, дух, свідомість первісним, а природу, буття, матерію — вторинним. Діалектичному матеріалізмові протистоять метафізика та ідеалізм (Деклар. Словник української мови в 11 томах