абсолютний

абсолю́тний

(лат. absolutus)

1. Безумовний, необмежений, безвідносний.

2. філософ. А-на істина – істина, що дає повне, всебічне, вичерпне знання об’єктивної дійсності. В широкому розумінні – абсолютне знання про весь світ. У цьому значенні а-на істина є межею, до якої прагне наукове пізнання, ніколи її не досягаючи. У вузькому значенні – повне і точне знання окремих моментів дійсності, тобто елемент досягнутого знання.

3. А-на система одиниць – система одиниць фізичних величин, в основі якої лежить певна залежність одних величин від інших, напр. залежність електричних величин від довжини, маси, часу і величини електричного струму;

¤ а. нуль – найнижча можлива температура (- 273,15° С);

¤ а-на температура – температура, відлічувана від а. нуля;

¤ а-на вологість – тиск водяної пари (у мм рт. ст.), що є в повітрі;

¤ а-на швидкість – швидкість руху тіла відносно іншого тіла, яке умовно вважають за нерухоме;

¤ а-на величина (модуль) числа – віддаль від точки, що зображає число на площині, до початку координат;

¤ а-на геометрія – та частина всякої геометрії, яка не спирається на аксіому паралельності.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абсолютний — (який існує незалежно, поза зв'язком) безвідносний. Словник синонімів Полюги
  2. абсолютний — абсолю́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. абсолютний — АБСОЛЮТНИЙ – АБСОЛЮТИСТСЬКИЙ Абсолютний. Безвідносний, узятий поза зв’язком; цілковитий, повний. Вж. зі сл.: критерій, нуль, приріст, розмір, вага, вартість, величина, висота, категорія, маса, рента, температура, право, чемпіон, більшість, вологість... Літературне слововживання
  4. абсолютний — (чемпіон) цілковитий, повний; (монарх) необмежений; (принцип) безумовний, всеосяжний, всеохопний, тотальний, безвідносний. Словник синонімів Караванського
  5. абсолютний — [абсоул'утнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. абсолютний — -а, -е. 1》 Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. 2》 Цілковито чистий, без домішок. Абсолютний спирт — етиловий спирт, який практично не містить води. 3》 Цілковитий, повний; необмежений; досконалий, довершений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е. 1. Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. Новими відкриттями було зруйновано цілий ряд принципів, які вважалися вічними й абсолютними (із журн.); // у знач. ім. абсолю́тне, ного... Словник української мови у 20 томах
  8. абсолютний — Повний, цілковитий Словник синонімів Вусика
  9. абсолютний — абсолю́тний нуль. Нікчемна і непотрібна людина. Пояснив (Лаврін Тесля): — Я — ніщо. Розумієте, абсолютний нуль. Навіть не перекотиполе (Л. Дмитерко). Фразеологічний словник української мови
  10. абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ (який існує поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь), БЕЗВІДНО́СНИЙ. Визначаючи абсолютну і відносну міри масових явищ, ми.. свідомо чи несвідомо прагнемо дати оцінку даному явищу шляхом порівняння його міри з іншими (М. Птуха). Словник синонімів української мови
  11. абсолютний — Абсолю́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е. 1. Безвідносний, узятий поза зв’язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. Для нас, революційних соціал-демократів, повстання є не абсолютний, а конкретний лозунг (Ленін, 9, 1949, 238)... Словник української мови в 11 томах
  13. абсолютний — рос. абсолютный (латин. absolutus) — безумовний; необмежений, безвідносний. Eкономічна енциклопедія