абсолютний

АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е.

1. Безвідносний, узятий поза зв’язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний.

Для нас, революційних соціал-демократів, повстання є не абсолютний, а конкретний лозунг (Ленін, 9, 1949, 238);

Новими відкриттями був зруйнований цілий ряд принципів, які вважались вічними і абсолютними (Вісник АН, 4, 1957, 4).

2. Цілковитий, повний.

Тут по цілих днях можеш бути в абсолютній самоті, серед природи (Коцюб., III, 1956, 358);

Франка високо цінив Стефаника як майстра новел істинного жанру і відзначав, що Стефаник — абсолютний володар форми (Укр. літ., 9, 1957, 303);

Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія (Ю. Янов., II, 1954, 8);

// Необмежений.

Думає [князь-мурин] про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером (Л. Укр., IV, 1954,134).

Абсолю́тна бі́льшість кого, чого — переважна більшість кого-, чого-небудь.

Головою колгоспу знову обрали Данила Зарубу. Він одержав абсолютну більшість голосів (Кучер, Трудна любов, 1960, 488).

∆ Абсолю́тна вага́ насі́ння — виражена в грамах вага 1000 зернин, узятих без вибору із загальної маси очищеного насіння.

Додаткове штучне запилення соняшника поліпшує якість насіння, збільшує його абсолютну вагу (Ол. та ефір. культ., 1956, 63);

Абсолю́тна величина́ [ді́йсного] числа́, мат. — саме число, взяте без знака плюс або мінус;

Абсолю́тна воло́гість пові́тря, фіз. — кількість водяної пари в грамах, що міститься в даний момент в 1 м³ повітря;

Абсолю́тна додатко́ва ва́ртість, ек. — додаткова вартість, створювана шляхом подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу.

Додаткову вартість, створювану подовженням робочого дня, я називаю абсолютною додатковою вартістю (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 316);

Абсолю́тна іде́я, філос. — те саме, що абсолю́т.

Воздвиженський почав розказувати, що Гегель мав філософію за найвищий ступінь абсолютної ідеї, що релігію він ставив нижче (Н.-Лев., І, 1956, 365);

Абсолю́тна і́стина, філос. — об’єктивна реальність, що пізнається через ряд відносних істин.

Визнавати об’єктивну, тобто незалежну від людини і від людства, істину значить так чи інакше визнавати абсолютну істину (Ленін, 14, 1949,115);

Абсолю́тний нуль, фіз. — найнижча температура (-273,16° С), при якій припиняється тепловий рух молекул у тілі;

Абсолю́тна [земе́льна] ре́нта, ек. — в капіталістичних країнах — рента, яку одержує землевласник з усіх ділянок землі, незалежно від їх родючості або вигідності розташування щодо ринків збуту.

Теорія Маркса розрізняє ренту двоякого виду: диференціальну і абсолютну (Ленін, 13, 1949, 260);

Абсолю́тний слух, муз. — здатність на слух точно визначати висоту звуків.

Фрезерувальник за спеціальністю, він мав абсолютний музикальний слух (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 761);

Абсолю́тна температу́ра, фіз. — температура, що вимірюється від абсолютного нуля;

Абсолю́тний чемпіо́н — спортсмен, який одержав найбільшу кількість очок у змаганнях з різних вправ якого-небудь виду спорту.

Гімнасти Лариса Латиніна і Віктор Чукарін здобули найбільший успіх: вони стали абсолютними чемпіонами олімпіади (Літ. газ., 25.I 1957, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е. 1. Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. Новими відкриттями було зруйновано цілий ряд принципів, які вважалися вічними й абсолютними (із журн.); // у знач. ім. абсолю́тне, ного... Словник української мови у 20 томах
  2. абсолютний — абсолю́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. абсолютний — -а, -е. 1》 Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. 2》 Цілковито чистий, без домішок. Абсолютний спирт — етиловий спирт, який практично не містить води. 3》 Цілковитий, повний; необмежений; досконалий, довершений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ (який існує поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь), БЕЗВІДНО́СНИЙ. Визначаючи абсолютну і відносну міри масових явищ, ми.. свідомо чи несвідомо прагнемо дати оцінку даному явищу шляхом порівняння його міри з іншими (М. Птуха). Словник синонімів української мови
  5. абсолютний — Абсолю́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. абсолютний — (який існує незалежно, поза зв'язком) безвідносний. Словник синонімів Полюги
  7. абсолютний — Повний, цілковитий Словник синонімів Вусика
  8. абсолютний — абсолю́тний (лат. absolutus) 1. Безумовний, необмежений, безвідносний. 2. філософ. А-на істина – істина, що дає повне, всебічне, вичерпне знання об’єктивної дійсності. В широкому розумінні – абсолютне знання про весь світ. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. абсолютний — абсолю́тний нуль. Нікчемна і непотрібна людина. Пояснив (Лаврін Тесля): — Я — ніщо. Розумієте, абсолютний нуль. Навіть не перекотиполе (Л. Дмитерко). Фразеологічний словник української мови
  10. абсолютний — АБСОЛЮТНИЙ – АБСОЛЮТИСТСЬКИЙ Абсолютний. Безвідносний, узятий поза зв’язком; цілковитий, повний. Вж. зі сл.: критерій, нуль, приріст, розмір, вага, вартість, величина, висота, категорія, маса, рента, температура, право, чемпіон, більшість, вологість... Літературне слововживання
  11. абсолютний — (чемпіон) цілковитий, повний; (монарх) необмежений; (принцип) безумовний, всеосяжний, всеохопний, тотальний, безвідносний. Словник синонімів Караванського
  12. абсолютний — [абсоул'утнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  13. абсолютний — рос. абсолютный (латин. absolutus) — безумовний; необмежений, безвідносний. Eкономічна енциклопедія