абсолютний
абсолю́тний
-а, -е.
1》 Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний.
2》 Цілковито чистий, без домішок.
Абсолютний спирт — етиловий спирт, який практично не містить води.
3》 Цілковитий, повний; необмежений; досконалий, довершений.
Абсолютна величина [дійсного] числа мат. — саме число, взяте без знака плюс або мінус.
Абсолютна висота — перевищення по вертикалі даного пункту земної поверхні над рівнем, який приймають за нульовий.
Абсолютна відповідальність юр. — вид матеріальної відповідальності, що настає в результаті завдання шкоди.
Абсолютна вологість повітря фіз. — кількість водяної пари в грамах, що міститься в даний момент в 1 м3 повітря.
Абсолютна додаткова вартість ек. — додаткова вартість, створювана подовженням робочого дня за межі необхідного робочого часу.
Абсолютна ідея філос. — те саме, що абсолют.
Абсолютна істина філос. — об'єктивна реальність, що пізнається через ряд відносних істин.
Абсолютна монархія — різновид монархічної форми правління, який характеризується зосередженням усієї повноти державної, а також духовної влади в руках монарха.
Абсолютна похибка — модуль різниці між точним числом та наближеним його значенням.
Абсолютна [земельна] рента ек. — рента, яку одержує землевласник з усіх ділянок землі.
Абсолютна температура фіз. — температура, що вимірюється по абсолютній термодинамічній шкалі.
Абсолютний нуль фіз. — найнижча температура (-273,16°C), за якої припиняється тепловий рух молекул у тілі.
Абсолютний слух — здатність пізнавати та відтворювати висоту будь-якого звуку без попереднього слухового настроювання.
Абсолютний чемпіон — спортсмен, що переміг усіх претендентів на звання переможця змагань.
Абсолютні системи одиниць фіз. — системи одиниць, у яких одиниці довжини, маси і часу вибрані за основні.
Значення в інших словниках
- абсолютний — (який існує незалежно, поза зв'язком) безвідносний. Словник синонімів Полюги
- абсолютний — абсолю́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- абсолютний — АБСОЛЮТНИЙ – АБСОЛЮТИСТСЬКИЙ Абсолютний. Безвідносний, узятий поза зв’язком; цілковитий, повний. Вж. зі сл.: критерій, нуль, приріст, розмір, вага, вартість, величина, висота, категорія, маса, рента, температура, право, чемпіон, більшість, вологість... Літературне слововживання
- абсолютний — (чемпіон) цілковитий, повний; (монарх) необмежений; (принцип) безумовний, всеосяжний, всеохопний, тотальний, безвідносний. Словник синонімів Караванського
- абсолютний — [абсоул'утнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е. 1. Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. Новими відкриттями було зруйновано цілий ряд принципів, які вважалися вічними й абсолютними (із журн.); // у знач. ім. абсолю́тне, ного... Словник української мови у 20 томах
- абсолютний — Повний, цілковитий Словник синонімів Вусика
- абсолютний — абсолю́тний (лат. absolutus) 1. Безумовний, необмежений, безвідносний. 2. філософ. А-на істина – істина, що дає повне, всебічне, вичерпне знання об’єктивної дійсності. В широкому розумінні – абсолютне знання про весь світ. Словник іншомовних слів Мельничука
- абсолютний — абсолю́тний нуль. Нікчемна і непотрібна людина. Пояснив (Лаврін Тесля): — Я — ніщо. Розумієте, абсолютний нуль. Навіть не перекотиполе (Л. Дмитерко). Фразеологічний словник української мови
- абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ (який існує поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь), БЕЗВІДНО́СНИЙ. Визначаючи абсолютну і відносну міри масових явищ, ми.. свідомо чи несвідомо прагнемо дати оцінку даному явищу шляхом порівняння його міри з іншими (М. Птуха). Словник синонімів української мови
- абсолютний — Абсолю́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е. 1. Безвідносний, узятий поза зв’язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. Для нас, революційних соціал-демократів, повстання є не абсолютний, а конкретний лозунг (Ленін, 9, 1949, 238)... Словник української мови в 11 томах
- абсолютний — рос. абсолютный (латин. absolutus) — безумовний; необмежений, безвідносний. Eкономічна енциклопедія