1. Словник синонімів української мови

абсолютний

АБСОЛЮ́ТНИЙ (який існує поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь), БЕЗВІДНО́СНИЙ. Визначаючи абсолютну і відносну міри масових явищ, ми.. свідомо чи несвідомо прагнемо дати оцінку даному явищу шляхом порівняння його міри з іншими (М. Птуха).

НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. — який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.). Глибоко розуміючи гнилизну російського необмеженого самодержавства і знаючи інтелектуальну обмеженість царя, він (Вітте), як міг, ..рятував їх (М. Стельмах); Повний абсолютизм! Абсолютна монархія! Необмежений монарх! Хотіли обмежити, — нема чим обмежувати (Остап Вишня); Вона дала Галі повну волю робити, що хоче (І. Франко); Думає (князь) про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером (Леся Українка); Мати, виряджаючи її на Каховку, передала дядькам цілковиту владу над нею, доручила їм берегти дівчину від усяких напастей (О. Гончар); Чи досяг (Врангель) тієї безмежної влади, якою так спрагло марив? (О. Гончар); Поле, сінокіс — віддано їй у безроздільне володіння (Ю. Мушкетик).

ПО́ВНИЙ (про почуття, переживання тощо — який повністю охоплює кого-небудь), ЦІЛКОВИ́ТИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ. Ну, хоч би для того нам поети Ще потрібні у житті новім,.. Щоб згадать, як на піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський); Василько почував цілковите задоволення (О. Донченко); Після похорону вона хоч і стала значно спокійніша, проте її опанувала абсолютна байдужість (Ірина Вільде); Це дуже тяжко — плакать в самоті І зберегти для себе власну тугу Такою неподільною, як смерть (Д. Павличко).

ЦІЛКОВИ́ТИЙ (який виявляється цілком, не частково), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ. Довго цілковита тиша панувала над полем бою (В. Собко); Повної ідентичності в думках і почуттях двох дорослих і під різними впливами вихованих людей, я пересвідчена, не може бути (Леся Українка); Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абсолютний — (який існує незалежно, поза зв'язком) безвідносний. Словник синонімів Полюги
  2. абсолютний — абсолю́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. абсолютний — АБСОЛЮТНИЙ – АБСОЛЮТИСТСЬКИЙ Абсолютний. Безвідносний, узятий поза зв’язком; цілковитий, повний. Вж. зі сл.: критерій, нуль, приріст, розмір, вага, вартість, величина, висота, категорія, маса, рента, температура, право, чемпіон, більшість, вологість... Літературне слововживання
  4. абсолютний — (чемпіон) цілковитий, повний; (монарх) необмежений; (принцип) безумовний, всеосяжний, всеохопний, тотальний, безвідносний. Словник синонімів Караванського
  5. абсолютний — [абсоул'утнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. абсолютний — -а, -е. 1》 Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. 2》 Цілковито чистий, без домішок. Абсолютний спирт — етиловий спирт, який практично не містить води. 3》 Цілковитий, повний; необмежений; досконалий, довершений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е. 1. Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. Новими відкриттями було зруйновано цілий ряд принципів, які вважалися вічними й абсолютними (із журн.); // у знач. ім. абсолю́тне, ного... Словник української мови у 20 томах
  8. абсолютний — Повний, цілковитий Словник синонімів Вусика
  9. абсолютний — абсолю́тний (лат. absolutus) 1. Безумовний, необмежений, безвідносний. 2. філософ. А-на істина – істина, що дає повне, всебічне, вичерпне знання об’єктивної дійсності. В широкому розумінні – абсолютне знання про весь світ. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. абсолютний — абсолю́тний нуль. Нікчемна і непотрібна людина. Пояснив (Лаврін Тесля): — Я — ніщо. Розумієте, абсолютний нуль. Навіть не перекотиполе (Л. Дмитерко). Фразеологічний словник української мови
  11. абсолютний — Абсолю́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. абсолютний — АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е. 1. Безвідносний, узятий поза зв’язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. Для нас, революційних соціал-демократів, повстання є не абсолютний, а конкретний лозунг (Ленін, 9, 1949, 238)... Словник української мови в 11 томах
  13. абсолютний — рос. абсолютный (латин. absolutus) — безумовний; необмежений, безвідносний. Eкономічна енциклопедія