бензилпеніцилін

бензилпеніцилі́н

(від лат. benzoe – ароматичний сік і пеніцилін)

антибіотик. Застосовують при запальних захворюваннях.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бензилпеніцилін — -у, ч. Антибіотик; застосовують при запальних захворюваннях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бензилпеніцилін — БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІ́Н, у, ч., фарм. Лікувальний антимікробний хіміопрепарат ряду пеніцилінів. Бензилпеніцилін випускається у вигляді натрієвої та калієвої солей для парентерального введення (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах