1. Словник іншомовних слів Мельничука

естафета

естафе́та

(франц. estafette, з італ. stafetta, зменш. від staffa – стремено)

1. Термінове повідомлення, пакет, що його передають гінцями, переважно кінними, які змінюють один одного.

2. Вид командних спортивних змагань на швидкість (з бігу, на лижах, велосипедах та ін.) із зміною учасників і передаванням спеціального предмета – естафети (палички, пакета тощо).

3. Переносно – традиція, яку приймають від старшого покоління або попередників.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. естафета — естафе́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. естафета — -и, ж. 1》 заст. Гінці, звичайно вершники, які, заступаючи один одного, передають термінове повідомлення. || Термінове повідомлення, доставлене в такий спосіб. 2》 Вид командних змагань з бігу, плавання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. естафета — Гінці, див. штафета Словник чужослів Павло Штепа
  4. естафета — передава́ти / переда́ти естафе́ту кому. Доручати кому-небудь продовжити розпочату справу. Іштван-пролетар підвів до старшини літню змарнілу жінку в рогових окулярах. — Моя сестра… Естафету (проведення бійців через підземний хід) передаю їй… (О. Фразеологічний словник української мови
  5. естафета — Естафе́та, -ти, -ті; -фе́ти, -фе́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. естафета — ЕСТАФЕ́ТА, и, ж. 1. заст. Гінці, звичайно вершники, які, змінюючи один одного, передають термінове повідомлення. Я ще пам’ятаю залишки кріпацтва, лойові свічки, ..тарантаси, дормези, естафети, рушниці-кремнівки (Моє життя в мист. Словник української мови в 11 томах