естафета
передава́ти / переда́ти естафе́ту кому. Доручати кому-небудь продовжити розпочату справу. Іштван-пролетар підвів до старшини літню змарнілу жінку в рогових окулярах. — Моя сестра… Естафету (проведення бійців через підземний хід) передаю їй… (О. Гончар); — Кукуріку! ..— Луна котиться порожніми вулицями— Кукуріку! — відлунюється на іншій вулиці. І пішло — далі й далі півні передають естафету (А. Камінчук).
прийня́ти / прийма́ти естафе́ту чого, від кого, книжн. Продовжити чиїсь починання, традиції і т. ін. Письменник повинен бути гідним своїх великих попередників, з рук яких він прийняв естафету боротьби за людину, людину нової епохи (Ю. Смолич). перейня́ти естафе́ту. Від таких майстрів, як Ф. Юхименко та Я. Халабудний, перейняли естафету творчості різьбярі молодшого покоління (З журналу).
Значення в інших словниках
- естафета — естафе́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- естафета — -и, ж. 1》 заст. Гінці, звичайно вершники, які, заступаючи один одного, передають термінове повідомлення. || Термінове повідомлення, доставлене в такий спосіб. 2》 Вид командних змагань з бігу, плавання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- естафета — Гінці, див. штафета Словник чужослів Павло Штепа
- естафета — естафе́та (франц. estafette, з італ. stafetta, зменш. від staffa – стремено) 1. Термінове повідомлення, пакет, що його передають гінцями, переважно кінними, які змінюють один одного. Словник іншомовних слів Мельничука
- естафета — Естафе́та, -ти, -ті; -фе́ти, -фе́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- естафета — ЕСТАФЕ́ТА, и, ж. 1. заст. Гінці, звичайно вершники, які, змінюючи один одного, передають термінове повідомлення. Я ще пам’ятаю залишки кріпацтва, лойові свічки, ..тарантаси, дормези, естафети, рушниці-кремнівки (Моє життя в мист. Словник української мови в 11 томах