реалізм

реалі́зм

(лат. realis – суттєвий, дійсний, від res – річ)

1. філософ. Об’єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластиці, який на противагу номіналізмові вважав, що загальні поняття (універсали) є реальними духовними сутностями, які становлять субстанцію речей.

2. Термін, яким позначали своє вчення деякі матеріалісти, зокрема природодослідники.

3. Наївний Р. – стихійне світосприймання людини, яке формується на основі безпосереднього життєвого досвіду.

4. Творчий метод літератури й мистецтва, що полягає в правдивому історично конкретному і об’єктивному відтворенні дійсності.

5. Критичний Р. – правдиве відображення дійсності в літературі й мистецтві. Характерні риси – демократизм і народність, глибокий інтерес до соціальних проблем. Соціалістичний Р. – якісно новий, вищий етап у розвитку Р., основними принципами якого є правдиве, історично конкретне зображення дійсності в її революційному розвитку. Визначальна риса соціалістичного Р. – комуністична партійність, яка є найглибшим виявом народності літератури й мистецтва.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реалізм — реалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. реалізм — [реиал’ізм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. реалізм — -у, ч. 1》 Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі й мистецтві, представники якого застосовують цей метод. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. реалізм — РЕАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям у літературі та мистецтві, який має на меті правдиве відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах. Словник української мови у 20 томах
  5. реалізм — I 1 філософський погляд, згідно з яким інтелект пізнає буття, що існує незалежно від нього і так само ним створене (р. епістемологічний); існування буття незалежно від інтелекту, що пізнає його (р. метафізичний); протилежність ідеалізму; 2. одна з гол. Універсальний словник-енциклопедія
  6. реалізм — РЕАЛІЗМ (лат. realis — суттєвий, дійсний) — філософське вчення, згідно з яким загальне має статус об'єктивного існування, передує одиничним предметам і незалежне від них. В середньовічній думці... Філософський енциклопедичний словник
  7. реалізм — Реалі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. реалізм — РЕАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об’єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі і мистецтві, представники якого застосовують цей метод. Словник української мови в 11 томах