реалізм

РЕАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об’єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі і мистецтві, представники якого застосовують цей метод.

В образотворчому мистецтві боротьба за ідейне мистецтво нерозривно зв’язана з боротьбою за реалізм, проти якого виступали формалісти, буржуазні націоналісти та ін. (Мист., 5, 1955, 4).

∆ Крити́чний реалі́зм — художній метод прогресивного мистецтва і літератури буржуазного суспільства, який полягав у глибоко правдивому відображенні життя і розкритті протиріч суспільної дійсності.

Критичний реалізм і його видатні представники глибоко, чесно і правдиво зображали минуле життя (Мал., Думки.., 1959, 6);

Соціалісти́чний реалі́зм — художній метод радянської літератури і мистецтва, який ставить своєю метою правдиве історично-конкретне зображення дійсності в її революційному розвитку і комуністичне виховання трудящих.

Соціалістичний реалізм відбиває життя в його революційному розвитку. В цім його суть, і цим саме істотно різниться він од реалізму критичного (Рильський, III, 1955, 158).

2. Уміння і здатність правильно враховувати і творчо оцінювати об’єктивні умови, можливості, співвідношення сил і т. ін.

Реалізм політики КПРС полягає в тому, що партія прагне всемірно використати в цілях комуністичного будівництва як моральні.., так і матеріальні стимули (Ком. Укр., 12, 1965, 55).

∆ Наї́вний реалі́зм — стихійно-матеріалістичний світогляд людини, який формується на основі безпосереднього життєвого досвіду.

3. Об’єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластичній філософії, представники якого на протилежність номіналістам вважали, що загальні поняття (універсали) існують реально, незалежно від речей, передують речам.