реалізм

I

1 філософський погляд, згідно з яким інтелект пізнає буття, що існує незалежно від нього і так само ним створене (р. епістемологічний); існування буття незалежно від інтелекту, що пізнає його (р. метафізичний); протилежність ідеалізму; 2. одна з гол. позицій у суперечці про універсалії, визнає реальне існування еквівалентів загальних понять, які називаються універсаліями; протилежність номіналізму.

II

точність та об'єктивність у відтворенні реальності в літературних творах; літературний напрям, що сформувався бл. середини XIX ст.; зображення світу за принципами правдоподібності, узгодженими з поточним досвідом та актуальними знаннями; гол. жанри — роман, повість, новела, оповідання, драма; гол. представники: О. де Бальзак, А. Стендаль, Ґ. Флобер, Ч. Дікенс, В. Теккерей, М. Гоголь, І. Тургенєв, Ф. Достоєвський, Панас Мирний, А. Чехов; у ХХ ст. Д. Ґелсворсі, М. Коцюбинський, У. Самчук та ін.

III

в образотворчому мистецтві тенденція відтворювати явища або предмети на підставі безпосереднього спостереження дійсності; також мистецький напрямок у середині XIX ст., спершу у франц. живописі, пізніше в ін. країнах; тематика із щоденного життя, побутові й жанрові сцени, пейзажі, натюрморти; гол. представники: у Франції — Ґ. Курбе, Ж.Ф. Мілле; у Німеччині — А. Менцель, В. Ляйбі, М. Ліберман; в Україні — І. Рєпін, М. Пимоненко.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реалізм — реалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. реалізм — [реиал’ізм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. реалізм — -у, ч. 1》 Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі й мистецтві, представники якого застосовують цей метод. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. реалізм — РЕАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям у літературі та мистецтві, який має на меті правдиве відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах. Словник української мови у 20 томах
  5. реалізм — реалі́зм (лат. realis – суттєвий, дійсний, від res – річ) 1. філософ. Об’єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластиці, який на противагу номіналізмові вважав, що загальні поняття (універсали) є реальними духовними сутностями... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. реалізм — РЕАЛІЗМ (лат. realis — суттєвий, дійсний) — філософське вчення, згідно з яким загальне має статус об'єктивного існування, передує одиничним предметам і незалежне від них. В середньовічній думці... Філософський енциклопедичний словник
  7. реалізм — Реалі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. реалізм — РЕАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об’єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі і мистецтві, представники якого застосовують цей метод. Словник української мови в 11 томах