реалізм

реалі́зм

-у, ч.

1》 Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі й мистецтві, представники якого застосовують цей метод.

2》 Уміння і здатність правильно враховувати і творчо оцінювати об'єктивні умови, можливості, співвідношення сил і т. ін.

Наївний реалізм — стихійно-матеріалістичний світогляд людини, який формується на основі безпосереднього життєвого досвіду.

3》 Об'єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластичній філософії, представники якого вважали, що загальні поняття (універсали) існують реально, незалежно від речей, передують речам.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реалізм — реалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. реалізм — [реиал’ізм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. реалізм — РЕАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям у літературі та мистецтві, який має на меті правдиве відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах. Словник української мови у 20 томах
  4. реалізм — реалі́зм (лат. realis – суттєвий, дійсний, від res – річ) 1. філософ. Об’єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластиці, який на противагу номіналізмові вважав, що загальні поняття (універсали) є реальними духовними сутностями... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. реалізм — I 1 філософський погляд, згідно з яким інтелект пізнає буття, що існує незалежно від нього і так само ним створене (р. епістемологічний); існування буття незалежно від інтелекту, що пізнає його (р. метафізичний); протилежність ідеалізму; 2. одна з гол. Універсальний словник-енциклопедія
  6. реалізм — РЕАЛІЗМ (лат. realis — суттєвий, дійсний) — філософське вчення, згідно з яким загальне має статус об'єктивного існування, передує одиничним предметам і незалежне від них. В середньовічній думці... Філософський енциклопедичний словник
  7. реалізм — Реалі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. реалізм — РЕАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об’єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі і мистецтві, представники якого застосовують цей метод. Словник української мови в 11 томах