верхній

Значення в інших словниках

1. верхній — Чи розрізняються значеннєво між собою прикметники верхній і горішній, нижній і долішній? Як наголошував Борис Антоненко-Давидович, інколи ці слова бувають справді тотожні, приміром, у назвах місцевості... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. верхній — ве́рхній прикметник Орфографічний словник української мови
3. верхній — Горішній, ур. вишній; (поверх) вищий; (шар) поверхневий, назверхній, зовнішній. Словник синонімів Караванського
4. верхній — -я, -є. 1》 Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; прот. нижній. Верхнє чуття мисл. — здатність собаки правильно відчувати поблизу птаха або звіра, не опускаючи носа вниз до сліду. 2》 Який одягається поверх вбрання. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. верхній — ВЕ́РХНІЙ, я, є. 1. Який знаходиться зверху, вище чого-небудь; горішній; протилежне нижній. Перед ними висів туман, а в йому [ньому] виразно виднілись лиш жовті мокрі гіллячки дерев, осяяні вікнами з верхніх поверхів кам'яниць (М. Словник української мови у 20 томах
6. верхній — Верховий, горішній, горовий Фразеологічні синоніми: верхній одяг; верхові злаки Словник синонімів Вусика
7. верхній — ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Словник синонімів української мови
8. верхній — Ве́рхній, -ня, -нє; -ні, -ніх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. верхній — ВЕ́РХНІЙ, я, є. 1. Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; протилежне нижній. Свої пакунки поклав на верхню поличку (Коцюб., І, 1955, 428); Крізь верхні шибки, над білою завісою темнів стовбур сосни (Коз. Словник української мови в 11 томах
10. верхній — Верхній, -я, -є Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка