верховий

1. див. верхівець

2. це вітер

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховий — ВЕРХОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до верху (у 1 знач.); який міститься, перебуває, діє, водиться і т. ін. зверху, нагорі. Верхове гілля того гаю витикалося з-за зеленої гори (І. Нечуй-Левицький); Білі верхи, срібні стоги, сиві сіна верхові (В. Словник української мови у 20 томах
  2. верховий — ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Словник синонімів української мови
  3. верховий — -а, -е. 1》 Стос. до верху (у 1 знач.); який міститься, перебуває, діє і т. ін. зверху, нагорі. 2》 Пов'язаний з пересуванням верхи. Верховий кінь. 3》 Який їздить верхи. || у знач. ім. верховий, -вого, ч. 4》 Який міститься, знаходиться і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верховий — Верховий, -а, -е 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ. О. 1862. V. Кух. Словник української мови Грінченка
  5. верховий — ВЕРХОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до верху (в 1 знач.); який міститься, перебуває, діє і т. ін. зверху, нагорі. Верхове гілля того гаю витикалося з-за зеленої гори (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. верховий — див. верхній; вершник Словник синонімів Вусика
  7. верховий — верхови́й 1 прикметник той, що зверху; стос. верхової їзди верхови́й 2 іменник чоловічого роду, істота вершник Орфографічний словник української мови