верховий
ВЕРХОВИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до верху (в 1 знач.); який міститься, перебуває, діє і т. ін. зверху, нагорі.
Верхове гілля того гаю витикалося з-за зеленої гори (Н.-Лев., І, 1956, 195);
Розрізняють чотири види або класи лісових пожеж: 1) наземні, або низові; 2) верхові, або вершинні (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 121).
2. Пов’язаний з пересуванням верхи.
Щорс любив верхову їзду і добрих коней (Довж., Зач. Десна, 1957, 111).
Верхови́й кінь — кінь, на якому їздять верхи.
3. Який їздить верхи.
І сидить він у сідлі, Наче добрі ковалі З тим конем його скували, Наче він увесь свій вік Верховий був чоловік (Перв., II, 1958, 496);
В нас був.. чудовий вихователь.. спортсмен, гімнаст, фехтувальник, верховий їздець (Моє життя в мист., 1955, 33);
// у знач. ім. верхови́й, во́го, ч.
— Запрягать коні!.. Розіслать верхових! (Коцюб., II, 1955, 267).
4. Який міститься, знаходиться і т. ін. ближче до верхів’я ріки.
З верхової сторони греблі вода вдержується на більш високому рівні (Довідник сіль. будівельника, 1956, 6).
Верхови́й ві́тер, діал. — вітер, що дме з верхів’я ріки.
Вночі повіяв верховий вітер (Горд., Дівчина.., 1954, 126).
Значення в інших словниках
- верховий — верхови́й 1 прикметник той, що зверху; стос. верхової їзди верхови́й 2 іменник чоловічого роду, істота вершник Орфографічний словник української мови
- верховий — -а, -е. 1》 Стос. до верху (у 1 знач.); який міститься, перебуває, діє і т. ін. зверху, нагорі. 2》 Пов'язаний з пересуванням верхи. Верховий кінь. 3》 Який їздить верхи. || у знач. ім. верховий, -вого, ч. 4》 Який міститься, знаходиться і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верховий — 1. див. верхівець 2. це вітер Словник чужослів Павло Штепа
- верховий — ВЕРХОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до верху (у 1 знач.); який міститься, перебуває, діє, водиться і т. ін. зверху, нагорі. Верхове гілля того гаю витикалося з-за зеленої гори (І. Нечуй-Левицький); Білі верхи, срібні стоги, сиві сіна верхові (В. Словник української мови у 20 томах
- верховий — див. верхній; вершник Словник синонімів Вусика
- верховий — ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Словник синонімів української мови
- верховий — Верховий, -а, -е 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ. О. 1862. V. Кух. Словник української мови Грінченка