верхній
ВЕ́РХНІЙ, я, є.
1. Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; протилежне нижній.
Свої пакунки поклав на верхню поличку (Коцюб., І, 1955, 428);
Крізь верхні шибки, над білою завісою темнів стовбур сосни (Коз., Сальвія, 1959, 107);
Очі загорілись і стали великі та круглі, тонкі ніздрі нервово тремтіли, і верхня губа засмикалась, а з-під неї — зуби білим рядком (Головко, II, 1957, 165).
2. Який одягається поверх вбрання.
Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона (Мирний, II, 1954, 265);
Несміливо, закляклими пальцями зняли верхній одяг (Хижняк, Тамара, 1959, 167);
//Який одягається поверх білизни.
Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку. Тугіше стяг на животі ременяку, скинув верхню сорочку (Тют., Вир, 1964, 234).
3. Близький від витоків, початку річки.
Верхня течія Десни.
Значення в інших словниках
- верхній — Чи розрізняються значеннєво між собою прикметники верхній і горішній, нижній і долішній? Як наголошував Борис Антоненко-Давидович, інколи ці слова бувають справді тотожні, приміром, у назвах місцевості... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- верхній — ве́рхній прикметник Орфографічний словник української мови
- верхній — Горішній, ур. вишній; (поверх) вищий; (шар) поверхневий, назверхній, зовнішній. Словник синонімів Караванського
- верхній — -я, -є. 1》 Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; прот. нижній. Верхнє чуття мисл. — здатність собаки правильно відчувати поблизу птаха або звіра, не опускаючи носа вниз до сліду. 2》 Який одягається поверх вбрання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верхній — Горішній Словник чужослів Павло Штепа
- верхній — ВЕ́РХНІЙ, я, є. 1. Який знаходиться зверху, вище чого-небудь; горішній; протилежне нижній. Перед ними висів туман, а в йому [ньому] виразно виднілись лиш жовті мокрі гіллячки дерев, осяяні вікнами з верхніх поверхів кам'яниць (М. Словник української мови у 20 томах
- верхній — Верховий, горішній, горовий Фразеологічні синоніми: верхній одяг; верхові злаки Словник синонімів Вусика
- верхній — ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Словник синонімів української мови
- верхній — Ве́рхній, -ня, -нє; -ні, -ніх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- верхній — Верхній, -я, -є Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка