верхній

ВЕ́РХНІЙ, я, є.

1. Який знаходиться зверху, вище чого-небудь; горішній; протилежне нижній.

Перед ними висів туман, а в йому [ньому] виразно виднілись лиш жовті мокрі гіллячки дерев, осяяні вікнами з верхніх поверхів кам'яниць (М. Коцюбинський);

Очі загорілись і стали великі та круглі, тонкі ніздрі нервово тремтіли, і верхня губа засмикалась, а з-під неї – зуби білим рядком (А. Головко);

Крізь верхні шибки, над білою завісою темнів стовбур сосни (В. Козаченко);

Довгалюк помовчав, мовби прислухаючись, як стогне вві сні артилерист на верхній полиці (О. Гончар).

2. Близький від витоків, початку річки.

Сміливими штрихами накладав він на стінку лісові гори .. і взявся малювати верхній плив Дінця (М. Йогансен);

Привільні родючі землі, що належали Запорожжю по обох сторонах Дніпра, з однієї сторони сягали Верхнього Бугу, з другої – до гирла Кальміусу ув Азовське море! (Г. Колісник).

3. Який одягається поверх іншого одягу.

Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона (Панас Мирний);

Старий звелів Максимові скинути геть вогку верхню одежу (І. Багряний);

Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку. Тугіше стяг на животі ременяку, скинув верхню сорочку (Григорій Тютюнник).

4. Який утворює вищу межу діапазону якогось голосу (звичайно у співі).

– На верхніх нотах у нього фальш (М. Івченко);

Вона долала легко і нижні й верхні ноти, дарма що вибрала важку козацьку пісню (Василь Шевчук);

Прийнято вважати, що механізми голосоутворення сильно розрізняються в нижніх (“важких”) і верхніх (“легких”) регістрах; середні регістри поєднують властивості їх обох (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

верхній

Значення в інших словниках