мигати

1. (очима) кліпати, кліпнути, закліпувати, закліпати, покліпувати, покліпати, скліпувати, скліпати, моргати, моргнути, зморгувати, зморгати, переморгуватися, переморгнутися, поморгувати, поморгати, приморгувати, приморгати, лупати, лупнути, вилупувати, вилупити, повилупувати, злупувати, злупати, полупувати, полупати

2. (світло) див. мелькати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

мигати — мига́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
мигати — -аю, -аєш, недок. 1》 Те саме, що блимати 1). 2》 Те саме, що блискати. || безос. || чим. Посилати короткі світлові сигнали. 3》 Те саме, що кліпати 1). 4》 Те саме, що мелькати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
мигати — МИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Те саме, що бли́мати 1. Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (А. Тесленко); Не могла [жінка] вечором шити при поганім світлі, що лиш смерділо й мигало (Л. Мартович). 2. Те саме, що бли́скати. Словник української мови у 20 томах
мигати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
мигати — Мига́ти, -га́ю, -га́єш; мигну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мигати — МИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Те саме, що бли́мати 1. Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (Тесл., Вибр., 1950, 81); Не могла [жінка панотця] вечором шити при поганім світлі, що лиш смерділо й мигало (Март., Тв., 1954, 228). Словник української мови в 11 томах
мигати — Мига́ти, -га́ю, -єш, одн. в. мигнути, -ну́, -не́ш гл. 1) Мигать, мигнуть. Зорі... мигали і бризкали світом в сухому прозорому повітрі. Левиц. Пов. 165. 2) Мелькать, мелькнуть. 3) Только одн. в. Ударить. Мигнув попід бороду бурсака. Св. Л. 220. Словник української мови Грінченка