мигати
МИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Те саме, що бли́мати 1.
Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (А. Тесленко);
Не могла [жінка] вечором шити при поганім світлі, що лиш смерділо й мигало (Л. Мартович).
2. Те саме, що бли́скати.
Страшна блискавка мигає та миготить сливе безперестанку (І. Нечуй-Левицький);
Зрідка десь далеко мигала блискавка, освітлюючи суворі людські обличчя (С. Чорнобривець);
// безос.
[Дремлюга:] Навколо мигає, мабуть, гроза буде... (О. Корнійчук);
// чим. Посилати короткі світлові сигнали.
– Значить, коли щось трапиться, – сказав пілот дівчинці, – мигай бортовими вогнями (М. Трублаїні).
3. Те саме, що клі́пати 1.
З-під стола вискочив якийсь звір, скочив на стіл і став на чотирьох ногах .. Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (І. Нечуй-Левицький);
Не мигаючи, він різко дивиться на дукача й безжалісно січе його своєю злобою (М. Стельмах).
4. Те саме, що мелька́ти 1.
Її тонкі пальці з дротами тільки мигали (І. Нечуй-Левицький);
В її руках лише мигали листки тютюну (Н. Кобринська);
І одна за одною .. у пам'яті мигають згадки – як станції (В. Еллан-Блакитний).
Значення в інших словниках
- мигати — мига́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мигати — -аю, -аєш, недок. 1》 Те саме, що блимати 1). 2》 Те саме, що блискати. || безос. || чим. Посилати короткі світлові сигнали. 3》 Те саме, що кліпати 1). 4》 Те саме, що мелькати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мигати — 1. (очима) кліпати, кліпнути, закліпувати, закліпати, покліпувати, покліпати, скліпувати, скліпати, моргати, моргнути, зморгувати, зморгати, переморгуватися, переморгнутися, поморгувати, поморгати, приморгувати, приморгати, лупати, лупнути, вилупувати... Словник чужослів Павло Штепа
- мигати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- мигати — Мига́ти, -га́ю, -га́єш; мигну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мигати — МИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Те саме, що бли́мати 1. Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (Тесл., Вибр., 1950, 81); Не могла [жінка панотця] вечором шити при поганім світлі, що лиш смерділо й мигало (Март., Тв., 1954, 228). Словник української мови в 11 томах
- мигати — Мига́ти, -га́ю, -єш, одн. в. мигнути, -ну́, -не́ш гл. 1) Мигать, мигнуть. Зорі... мигали і бризкали світом в сухому прозорому повітрі. Левиц. Пов. 165. 2) Мелькать, мелькнуть. 3) Только одн. в. Ударить. Мигнув попід бороду бурсака. Св. Л. 220. Словник української мови Грінченка