ореол

Значення в інших словниках

1. ореол — орео́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. ореол — див. ВІНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
3. ореол — -у, ч. 1》 Променисте коло, сяйво навкруг голови Бога, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. 2》 перен. Атмосфера слави, успіху, пошани і т. ін. навколо кого-небудь. || Слава. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ореол — ОРЕО́Л, у, ч. 1. Променисте коло, сяйво навкруг голови Бога, божества, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. Нема на ній [Беатріче] вінця, ні ореолу (Леся Українка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
5. ореол — орео́л (франц. aureole – сяяння, від лат. aureolus – золотий) 1. Сяйво навколо чого-небудь, німб. 2. Світлова смуга на негативі навколо яскраво освітлених предметів, в яких зникають контури зображення. 3. Переносно – слава, пошана, повага, що оточують кого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
6. ореол — В образотворчому мистецтві коло чи золотистий диск навколо голови Бога чи св., символ святості чи божественного походження; мотив запозичений із буддизму у християнське мистецтво у IV ст.; різновиди о.: мандорла, ґлорія, німб. Універсальний словник-енциклопедія
7. ореол — НІМБ (на іконах, картинах релігійного змісту тощо — сяйво над головою як символ святості), ОРЕО́Л. Задмухує (дід) голубий вогник лампадки. Зразу в темряві гаснуть очі ікон, зникають оповиті масними олійними німбами святі (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
8. ореол — ОРЕО́Л, у, ч. 1. Променисте коло, сяйво навкруг голови бога, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. *Образно. Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало.. зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве й буйне. Словник української мови в 11 томах