ореол
ОРЕО́Л, у, ч.
1. Променисте коло, сяйво навкруг голови бога, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб.
*Образно. Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало.. зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве й буйне. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Вільде, Сестри.., 1958, 263).
2. перен. Атмосфера слави, успіху, пошани і т. ін. навколо кого-небудь.
Ореол слави легендарного народного месника Котовського і його популярність в Одесі були Япончикові добре відомі (Смолич, Світанок.., 1953, 183);
— Всі симпатії будуть на твоєму боці.. Ореол над ним [Каргатом] дуже швидко померхне (Шовк., Інженери, 1956, 261);
Валерик.. поставав перед ним в новому освітленні, майже в героїчному ореолі (Гончар, Таврія, 1952, 77);
// Слава.
Є в році день один — його святкуєм ми, Зібравшися в братерські кола, Щоб промінь ще додать у лютий час пітьми Поетові до ореола (Сам., І, 1958, 105).
3. Світлове коло, яке оточує що-небудь на темному фоні.
В човні сидів літній чоловік; світло від сірника, що присвічував він ним годинника на руці, ореолом обкутувало його бюст (Досв., Вибр., 1959, 412);
Почав накрапати нудний осінній дощ. Довкола міських ліхтарів потворились світляні ореоли (Гжицький, Вел. надії, 1963, 147).
4. спец. Яскраве біле сяйво навколо сонця, місяця, яскравих зірок.
Ореол місяця.
Значення в інших словниках
- ореол — орео́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ореол — див. ВІНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- ореол — -у, ч. 1》 Променисте коло, сяйво навкруг голови Бога, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. 2》 перен. Атмосфера слави, успіху, пошани і т. ін. навколо кого-небудь. || Слава. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ореол — див. авреоля Словник чужослів Павло Штепа
- ореол — ОРЕО́Л, у, ч. 1. Променисте коло, сяйво навкруг голови Бога, божества, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. Нема на ній [Беатріче] вінця, ні ореолу (Леся Українка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- ореол — орео́л (франц. aureole – сяяння, від лат. aureolus – золотий) 1. Сяйво навколо чого-небудь, німб. 2. Світлова смуга на негативі навколо яскраво освітлених предметів, в яких зникають контури зображення. 3. Переносно – слава, пошана, повага, що оточують кого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
- ореол — В образотворчому мистецтві коло чи золотистий диск навколо голови Бога чи св., символ святості чи божественного походження; мотив запозичений із буддизму у християнське мистецтво у IV ст.; різновиди о.: мандорла, ґлорія, німб. Універсальний словник-енциклопедія
- ореол — НІМБ (на іконах, картинах релігійного змісту тощо — сяйво над головою як символ святості), ОРЕО́Л. Задмухує (дід) голубий вогник лампадки. Зразу в темряві гаснуть очі ікон, зникають оповиті масними олійними німбами святі (М. Стельмах). Словник синонімів української мови