порода
Поріддя, див. раса, (коней) завод
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порода — поро́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- порода — Поріддя; (істот) тип, п. масть, (рослин) вид; (проста) П. походження, рід; (пуста) ГІР. не руда. Словник синонімів Караванського
- порода — -и, ж. 1》 Сукупність характерних ознак будови тіла, властивостей організму, що, передаючись спадково, створює видозміну в межах якого-небудь виду тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порода — ПОРО́ДА, и, ж. 1. У тваринництві – значна за кількістю консолідована група сільськогосподарських тварин одного виду, спільного походження, схожих за екстер'єром, конституцією, продуктивністю та ін. Словник української мови у 20 томах
- порода — Група особин в межах виду, що відрізняється комплексом своєрідних ознак, які передаються спадково; розрізняють: п., що виникла у природних умовах і зветься географічною, та виведену людиною п. тварин. Універсальний словник-енциклопедія
- порода — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст. Словник синонімів української мови
- порода — Поро́да, -ди; -ро́ди, -рі́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- порода — ПОРО́ДА, и, ж. 1. Сукупність характерних ознак будови тіла, властивостей організму, що, передаючись спадково, створює видозміну в межах якого-небудь виду тварин. З зародків певних приходить Кожна істота на світ і породу свою зберігає (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
- порода — Порода, -ди ж. 1) Родъ, поколѣніе, фамилія. Се чоловік хорошої породи. Їх уся порода хороша. Нѣжин. у. 2) Разрѣшеніе отъ бремени. Угор. В три дні по породі на панське ей гнали. Гол. II. 699. Словник української мови Грінченка