привикати

Значення в інших словниках

1. привикати — привика́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. привикати — див. ЗВИКАТИ. Словник синонімів Караванського
3. Привикати — Звикати Неправильно-правильно
4. привикати — -аю, -аєш, недок., привикнути і рідко привикти, -кну, -кнеш, док., розм. 1》 до кого – чого, з інфін. і без додатка.Звикати до певного заняття, привчатися щось робити, поводитися певним чином і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. привикати — ПРИВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВИ́КНУТИ і рідко ПРИВИ́КТИ, кну, кнеш, док., розм. 1. до кого – чого, з інфін. і без дод. Звикати до певного заняття, привчатися щось робити, поводитися певним чином і т. ін. Словник української мови у 20 томах
6. привикати — До всього чоловік привикне. Людина може звикнути до будь-яких обставин. Привикай, коровко, до житньої соломки. Іронія, коли хтось збіднів і мусить їсти простішу їжу. Приповідки або українсько-народня філософія
7. привикати — ЗВИ́КНУТИ перев. з інфін. (набути звички робити що-небудь), ЗВИ́КТИ, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., НАВИ́КНУТИ розм., НАЛАМА́ТИСЯ розм., ЗВИ́КНУТИСЯ рідко, ЗВИ́КТИСЯ рідко. — Недок.: звика́ти, привика́ти, навика́ти, нала́муватися, звика́тися. Словник синонімів української мови
8. привикати — Привика́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. привикати — ПРИВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВИ́КНУТИ і рідко ПРИВИ́КТИ, кну, кнеш, док., розм. 1. до кого — чого, з інфін. і без додатка. Звикати до певного заняття, привчатися щось робити, поводитися певним чином і т. ін. Словник української мови в 11 томах
10. привикати — Привика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. привик(ну)ти, -ну, -неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Голуб, мати, голуб, мати, к вікну прилітає. «Давай, доню, принадоньку, нехай привикає». Мет. 23. Словник української мови Грінченка