1. Словник чужослів Павло Штепа

проганяти

Вигоняти, вигонити, вигнати, повиганяти, відганяти, відгонити, відігнати, повідганяти, заганяти, загнати, позаганяти, наганяти, нагонити, нагнати, понаганяти, переганяти, перегонити, перегнати, попереганяти, розганяти, розгонити, розігнати, порозганяти, витручувати, витрутити, повитручувати, викидати, викинути, повикидати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проганяти — проганя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. проганяти — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  3. проганяти — -яю, -яєш і рідко прогонити, -ню, -ниш, недок., прогнати, прожену, проженеш, док. 1》 перех. Гнати, змушуючи йти у певному напрямку, проходити повз або через певну місцевість (тварин). || Гнати під конвоєм у певному напрямку (звичайно людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проганяти — ПРОГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПРОГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПРОГНА́ТИ, прожену́, прожене́ш, док. 1. кого, що. Гнати, змушуючи йти в певному напрямку, проходити повз або через певну місцевість (тварин). Словник української мови у 20 томах
  5. проганяти — Яю, -яєш, недок., прогнати, -жену, -женеш, док. 1. Прибріхувати; зводити наклеп на когось. Чувак, але ти проганяєш! 2. Робити або говорити дурницю. Прогнав ти з цими словами: треба було гарно подумати, перш ніж говорити. 3. Проводити генеральну репетицію. Словник сучасного українського сленгу
  6. проганяти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. проганяти — Проганя́ти, -ганя́ю, -ганя́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. проганяти — ПРОГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПРОГНА́ТИ, прожену́, прожене́ш, док. 1. перех. Гнати, змушуючи йти у певному напрямку, проходити повз або через певну місцевість (тварин). Словник української мови в 11 томах
  9. проганяти — Проганяти, -няю, -єш сов. в. прогнати, -жену, -неш, гл. = прогонити. Ти проганяв голодного від себе. К. Іов. 49 Ей туди удова, удова молодая та сірії воли проганяла. Грин. III. 418. Словник української мови Грінченка