1. Словник чужослів Павло Штепа

старший

(ступінь) вищий, (у праці) староста, див. бригадир

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старший — старший (143) —кращий; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. старший — ста́рший 1 прикметник, вищий ступінь старіший; який більше прожив; вищий за посадою, чином ста́рший 2 іменник чоловічого роду, істота старша за віком людина; особа, що очолює яку-небудь групу людей старши́й прикметник вищий за посадою, чином розм. Орфографічний словник української мови
  3. старший — СТАРШИЙ – СТАРІШИЙ Старший. 1. Вищ. ст. від старий; більший за віком, який має більше років у порівнянні з кимсь, чимсь. Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито (Марко Вовчок); Він лише років на шість старший від мене (Є. Літературне слововживання
  4. старший — див. керівник Словник синонімів Вусика
  5. старший — СТА́РШИЙ, а, е. 1. Який прожив більше років, ніж інші; більший за віком серед кого-небудь; протилежне молодший. Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито (Марко Вовчок); Його пам'ять послабла вже... Словник української мови у 20 томах
  6. старший — I ст`арший-а, -е. 1》 Який прожив більше років, ніж інші; більший за віком серед кого-небудь; прот. молодший. || від (од) кого, за кого. Який має більше за кого-небудь років, більший за віком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. старший — ста́рший брат. 1. перев. мн. Людина по відношенню до всього живого на землі; протил. ме́нші брати. Люблю цих кузьок, пташок, цих маленьких несвідомих протестантів проти лицемір’я старшого брата свого — людини (В. Винниченко). 2. ірон. Фразеологічний словник української мови
  8. старший — ПЕ́РВІСТОК розм. (перша, старша дитина), ПЕ́РВЕНЕЦЬ книжн., ПЕРВА́К розм., ПЕРВО́РІДЕНЬ діал.; СТА́РШИЙ (старша дитина). Михайло був первістком, і він ще бачив свою матір вродливою і молодою (М. Томчаній); — Де ж ваш первенець?... Словник синонімів української мови
  9. старший — Ста́рший, -ша, -ше; прикм. старши́й, -шого; -ші́, -ши́х; імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. старший — СТА́РШИЙ, а, е. 1. Який прожив більше років, ніж інші; більший за віком серед кого-небудь; протилежно молодший. Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито (Вовчок, І, 1955, 80); Його пам’ять послабла вже... Словник української мови в 11 томах