1. Словник з творів Івана Франка

розправа

Розпра́ва:

— дискусія; [IV]

— дослідження, розвідка, розгляд [32]

— засідання суду, процес [48]

— розгляд справи повноважним органом, а також його рішення [54]

— судове засідання [46-2]

— тут: наукова праця [XX] ще не знаю, коли мені термін екзамену, та Ти тим не журися. Я просив Ягича, щоб поспішився, і надіюсь, що він не буде такий, щоб мав мені робити на зло. А визначувати термін перед тим, заким прочитати і одобрити розправу — не можна [XX]

— тут: стаття, розвідка, наукове дослідження; [53]

— Розправа (польсь. rozprawa) — судовий розгляд, незважаючи на недвозначний контекст, значить, на думку редакції, «дискусія» (537): «На сьому цар закінчив розправу. Обі спірні сторони мусили вийти з зали, поки цар з радними радився, який би тій скрутній справі видати вирок» (129). [MО,IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розправа — розпра́ва 1 іменник жіночого роду покарання; установа; розгляд справи розпра́ва 2 іменник жіночого роду дослідження рідко Орфографічний словник української мови
  2. розправа — Розпра́ва. Розгляд, обговорення. По спростованях послів Цуркана, Тиміньского, др. Стоцкого і проф. Пігуляка закінчено головну дебату, а при подрібній розправі вніс пос. др. Українська літературна мова на Буковині
  3. розправа — (над ким) покарання кого, (юрби) самосуд; (судова) Г. розгляд; мн. РОЗПРАВИ, (масові) терор. Словник синонімів Караванського
  4. розправа — I -и, ж. 1》 У Росії та Україні кінця 18 – початку 19 ст. – сільська адміністративна установа та приміщення, де вона містилася. 2》 заст. Розгляд якої-небудь справи повноважним органом, а також рішення цього органу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розправа — РОЗПРА́ВА¹, и, ж. 1. Фізичне або моральне покарання за що-небудь. – Пан злякався! – шушукались дворові і ждали назавтра розправи (Панас Мирний); Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. розправа — розпра́ва 1. дослідження; студія (ст) 2. судовий процес; слідство (ст)||судова розправа ◊ судова розпра́ва → розправа 2: Дальшим сенсаційним моментом було переслухання знатоків оружжя. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. розправа — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст. Словник синонімів української мови
  8. розправа — Розпра́ва, -ви; -ра́ви, -ра́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розправа — РОЗПРА́ВА¹, и, ж. 1. Фізичне або моральне покарання за що-небудь. — Пан злякався! — шушукались дворові і ждали назавтра розправи (Мирний, IV, 1955, 108); Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Юхвід, Оля, 1959, 33). Словник української мови в 11 томах