розправа
РОЗПРА́ВА¹, и, ж.
1. Фізичне або моральне покарання за що-небудь.
— Пан злякався! — шушукались дворові і ждали назавтра розправи (Мирний, IV, 1955, 108);
Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Юхвід, Оля, 1959, 33).
◊ Нема́ розпра́ви на кого, над ким — немає можливості справитися з ким-небудь.
[Ївга:] Ох, він гаспидський син! Хіба над ним розправи нема? (Мирний, V, 1955, 251);
Чини́ти (твори́ти) суд і розпра́ву — розправлятися з кимсь, карати кого-небудь не за законом, а на свій розсуд.
Пан пристав тут же [за столом] чинив свій суд і розправу (Гончар, Таврія, 1952, 80);
Подробиці смерті сховали мури контррозвідки і білогвардійські офіцери, що творили суд і розправу (Еллан, II, 1958, 103).
2. У Росії кінця XVIII — початку XIX ст. — сільська адміністративна установа та приміщення, де вона містилася.
— А прикинемо ще податки та оплатки на волость, на земство, на стан, на сільську розправу (Стельмах, І, 1962, 371);
Один з десяцьких стрімголов кинувся до розправи. За хвилину звідти вийшли новобранці (Хотк., І, 1966, 140);
Та й нудна оця робота — сидіти у розправі цілісенький [цілісінький] рік (Кроп., І, 1958, 498).
3. заст. Розгляд якої-небудь справи повноважним органом, а також рішення цього органу.
Часом думка не в гори, А на народні збори, На засідання ради, На розправи громади Заблукає несміла (Фр., XIII, 1954, 391);
Судова розправа відбувається в залі Львівського карного суду (Кол., Терен.., 1959, 272).
РОЗПРА́ВА², и, ж., заст. Стаття, розвідка, наукове дослідження з якого-небудь питання.
Розправа, котру оце подаю, основана майже виключно на матеріалах рукописних (Фр., XVI, 1955, 53);
Відослала [відіслала] до «Жизни» свою розправу про новітню соціальну драму (Л. Укр., V, 1956, 325);
Він збирається власне писати довшу розправу про мої праці (Коб., III, 1956, 545).
Значення в інших словниках
- розправа — Розпра́ва: — дискусія; [IV] — дослідження, розвідка, розгляд [32] — засідання суду, процес [48] — розгляд справи повноважним органом, а також його рішення [54] — судове засідання [46-2] — тут: наукова праця [XX] ще не знаю, коли мені термін екзамену... Словник з творів Івана Франка
- розправа — розпра́ва 1 іменник жіночого роду покарання; установа; розгляд справи розпра́ва 2 іменник жіночого роду дослідження рідко Орфографічний словник української мови
- розправа — Розпра́ва. Розгляд, обговорення. По спростованях послів Цуркана, Тиміньского, др. Стоцкого і проф. Пігуляка закінчено головну дебату, а при подрібній розправі вніс пос. др. Українська літературна мова на Буковині
- розправа — (над ким) покарання кого, (юрби) самосуд; (судова) Г. розгляд; мн. РОЗПРАВИ, (масові) терор. Словник синонімів Караванського
- розправа — I -и, ж. 1》 У Росії та Україні кінця 18 – початку 19 ст. – сільська адміністративна установа та приміщення, де вона містилася. 2》 заст. Розгляд якої-небудь справи повноважним органом, а також рішення цього органу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розправа — РОЗПРА́ВА¹, и, ж. 1. Фізичне або моральне покарання за що-небудь. – Пан злякався! – шушукались дворові і ждали назавтра розправи (Панас Мирний); Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Л. Словник української мови у 20 томах
- розправа — розпра́ва 1. дослідження; студія (ст) 2. судовий процес; слідство (ст)||судова розправа ◊ судова розпра́ва → розправа 2: Дальшим сенсаційним моментом було переслухання знатоків оружжя. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- розправа — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст. Словник синонімів української мови
- розправа — Розпра́ва, -ви; -ра́ви, -ра́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)